korotkij zmist klyucharev i alimushkin makanin v - Шкільний Всесвіт

«Людина помітила раптом, що чим більше везе в житті йому, тим менш везе якійсь іншій людині, — помітив він це випадково й навіть зненацька. Людині це не сподобалося. А виходило саме так або майже так…»

Звичайний науковий співробітник Ключарев один раз по дорозі з роботи знаходить у снігу гаманець. Наступного дня начальник відділу, явний недоброзичливець, пропонує Ключареву помістити статтю у великий науковий журнал. Після цих подій Ключарев говорить дружині: «У мене почалася смуга везіння». Дружина соромиться й навіть лякається везіння. Увечері вона розповідає Ключареву про дзвінок своєї подруги: виявляється, що в блискучого й дотепного Алимушкина, якого Ключарев із працею згадує, на роботі неприємності, і взагалі він — гине… Дружина просить Ключарева відвідати Алимушкина. Не розуміючи, з якої статі він повинен відвідувати малознайомої людини, Ключарев відмовляється. Він виходить перед сном прогулятися, згадує про своє везіння, дивиться на зірки й думає, що їм, зіркам, наплювати. Не стануть вони втручатися й посилати комусь удачу, а комусь невдачу.

Наступного дня Ключарев іде в гості до Колеві Крымову. Гості очікують приходу гарної жінки, що усі називають «нова любов Коли Крымова». Прізвище її Алимушкина. Ключарев заговорює з нею про чоловіка. Алимушкина говорить, що чоловік повторює те саме — гину, гину. Вона розлюбила його й живе в подруги. «А може бути, спочатку ви стали жити в подруги й розважатися, а вже потім він став гинути?» — запитує Ключарев. «Саме навпаки», — відповідає жінка. І видно, що вона говорить правду. З вечірки Ключарев їде до Алимушкину. Розмова не виходить. Ключарев їде й будинку говорить дружині, що був в Алимушкина — «малий виявився живий і здоровий. У пів — обличчя рум’янець. І спить, як бабак».

Ключарев довідається на роботі, що його стаття в журналі прийнята. Начальство пропонує йому очолити відділ. Ключарев поки відмовляється. Він немов пробує на міцність свою удачу. По телефоні приходить новина: Алимушкина кинула дружина, вони розміняли квартиру. Вдобавок його вигнали з роботи. Дружина просить Ключарева зайти до Алимушкину ще раз.

Ключарев приходить по новій адресі до Алимушкину й дивується його поганому виду й моторошній кімнатці. Алимушкин нікуди не ходить, проїдає останні гроші. Видно, що він нездоровий. Вони грають у шахи. Настрій у Ключарева паршиве. Йому було б легше, якщо б Алимушкин грав хоча б середньо.

На роботі Ключареву підвищують оклад. Йому дзвонить Алимушкина й запрошує до себе, у затишну квартирку. Ключарев приходить, але вимовляє Алимушкиной, що й Коля Крымов, і кинутий чоловік — зовсім не нікчемні люди, і радить їй не дуріти.

Ключарев застає Алимушкина під час інсульту. У постелі коштує лікар, що просить викликати до хворого телеграмою мати. В Алимушкина віднімається мова, він майже нерухливий. Після відходу лікаря він все — таки хоче грати в шахи. Ключарев пересуває фігурки й дивиться на підлогу, де бігають таргани.

Ключарев заходить до подруги дружини й наказує їй більше не дзвонити, не нервувати дружину. Але пропонує їй подзвонити останній раз і сказати, що в Алимушкина всі добре й він їде, наприклад, на Мадагаскар, у тривале відрядження.

Наступного разу Ключарев приходить до Алимушкину, коли той уже лежить шаром після чергового сильного удару. Поруч мати — тиха бабуся, що не розуміє, як це її син, сильн і веселий, лежить і не може сказати ні слова.

Будинку дружина після дзвінка подруги радісно повідомляє Ключареву, що в Алимушкина все в порядку й він готується до відрядження.

На роботі Ключарев дає згоду стати начальником відділу. Удома готуються відзначити ця подія. Дружина й теща, що приїхала, метушаться на кухні. Дзвонить Алимушкина, дякує Ключарева за ради й просить бути її другом, якому можна хоча б подзвонити. «Дзвоните», — відповідає Ключарев. З’їжджаються гості. Ключарев пропонує тост: «За те, щоб удачі були у всіх!»

Уночі, лежачи в постелі, Ключарев говорить дружині, що завтра загляне до Алимушкину. Дружина відповідає, що йти не треба, — дзвонила подруга й сказала, що Алимушкин полетів на Мадагаскар. О десятій годині ранку. І його проводжала мати.

«Ключарев промовчав. Потім він раптом захотів покурити й пішов на кухню, а дружина вже спала».

Додав: