korotkij zmist kazki vinni puxnuv miln a - Шкільний Всесвіт

Винни — Пухнув — плюшеве ведмежа, великий друг Кристофера Робіна. З ним відбуваються самі різні історії. Один раз, вийшовши на галявинку, В. — П. бачить високий дуб, на верхівці якого щось дзижчить: жжжжжжж! Зрячи ніхто дзижчати не стане, і В. — П. намагається влізти на дерево за медом. Звалившись у кущі, ведмідь іде до Кристоферу Робіна за допомогою

Взявши в хлопчика синя повітряна куля, В. — П. піднімається в повітря, наспівуючи «спеціальну Тучкину пісню». Але бджоли поводяться «підозріло», на думку В. — П., тобто вони щось підозрюють. Одна за іншою вилітають вони з дупла й жалять В. — П. (Це неправильні бджоли, розуміє ведмідь, вони, напевно, роблять неправильний мед.) И В. — П. просить хлопчика збити кулю з рушниці. «Він же зіпсується», — заперечує Кристофер Робін. «А якщо ти не вистрілиш, зіпсуюся я», — говорить В. — П. І хлопчик, зрозумівши, як треба надійти, збиває кулька. В. — П. плавно опускається на землю

Правда, після цього целую тиждень лапки ведмедя стирчали догори й він не міг ними поворухнути. Якщо йому на ніс сідала муха, доводилося неї здувати: «Пухх! Пуххх!» Можливо, саме тому його й назвали Пухом. Один раз Пухнув відправився в гості до Кролика, що жив у норі. В. — П. завжди був не ладь «підкріпитися», але в гостях у Кролика він явно дозволив собі зайве й тому, вилазячи, застряг у норі. Вірний друг В. — П. Кристофер Робін целую тиждень читав йому вголос книжки, а усередині, у норі, Кролик (з дозволу Пуху) використовував його задні лабети як вішалку для рушників

Пухнув ставав усе тонше й тонше, і от Кристофер Робін сказав: «Пора!» — і вхопився за передні лабети Пуху, а Кролик ухопився за Кристофера Робіна, а всі Рідні й Знайомі Кролика, яких було жахливо багато, ухопилися за Кролика й стали тягти із всієї сили. І В. — П. вискочив з нори, як пробка із пляшки, а Кристофер Робін, і Кролик, і всі Рідні й Знайомі Кролика полетіли нагору тормашками! Крім В. — П. і Кролика в Лісі живуть ще порося П’ятачок («Дуже Маленька Істота»), Сова (вона грамотейка й може навіть написати своє ім’я — «САВА»), завжди сумний ослик Иа — Иа.

Події в лісі йдуть своєю чергою: те відправляється «икспедиция» до Північного полюса, то П’ятачок рятується від повені в парасольці Кристофера Робіна, те бура руйнує будинок Сови, і ослик підшукує для неї будинок (який виявляється будинком П’ятачка), а П’ятачок іде жити до В. — П., те Кристофер Робін, уже навчившись читати й писати, іде (не зовсім ясно як, але ясно, що іде) з Лісу… Звірі прощаються із Кристофером Робіним, Иа — Иа пише на цей випадок страшно заплутаний вірш, і коли Кристофер Робін, дочитавши його до кінця, піднімає ока, то бачить перед собою тільки В. — П. Удвох вони йдуть до Зачарованого Місця

Кристофер Робін розповідає Пуху різні історії, які відразу переплутуються в його набитої ошурками голові, а під кінець присвячує його в лицарі. Потім Кристофер Робін просить ведмедя дати обіцянку, що той його ніколи не забуде, навіть коли Кристоферу Робіну здійсниться сто років. «А скільки тоді мені буде?» — запитує Пух. «Дев’яносто дев’ять», — відповідає Кристофер Робін. «Обіцяю», — киває Пух. І вони йдуть по дорозі. І куди б вони не прийшли, і що б з ними не трапилося, «тут, у Зачарованому Місці на вершині пагорба в Лісі, маленький хлопчик буде завжди, завжди грати зі своїм ведмежам».