korotkij zmist istoriya nyu jorka irving v - Шкільний Всесвіт

Історія Нью — Йорка

В одній з нью — йоркських готелів в 1808 р. оселився низенький шустрий дідок і довго жив у ній, нічого не платячи хазяям, так що ті зрештою затурбувалися й стали наводити довідки про те, хто він і чим займається. З’ясувавши, що він літератор, і вирішивши, що це якась нова політична партія, господарка натякнула йому щодо плати, але дідок образився й сказав, що в нього є скарб, що коштує більше, ніж весь її готель. Через якийсь час дідок зник, а хазяї готелю вирішили опублікувати рукопис, що залишився в його кімнаті, щоб відшкодувати збитки.

Дидрих Никербокер (так кликали дідка) написав «Історію Нью — Йорка». Своїми попередниками він називає Геродота, Ксенофонта, Саллюстия й інших і присвячує своя праця Нью — Йорк — Скому історичному суспільству. Уснащая свої міркування посиланнями на древніх філософів і істориків, Никербокер починає своя праця з опису схожої на апельсин Землі, що один раз «убила собі в голову, що вона повинна кружлятися, як норовлива юна леді у верхнеголландском вальсі». Земля складається із суши й води, і серед материків і островів, на які вона дробиться, є прославлений острів Нью — Йорк. Коли в 1492 р. Кристобаль Колон відкрив Америку, першовідкривачам довелося вирубувати лісу, осушувати болота й винищувати дикунів — так і читачам прийде перебороти чимало труднощів, перш ніж вони зможуть без праці перебороти іншу частину історії. Автор витіювато доводить, що ця частина світла населена (свідчення чому — її індійські племена, що населяють), і відстоює право перших колоністів на володіння Америкою — адже вони завзято намагалися прилучити її до благ цивілізації: навчили індіанців обманювати, пити ром, лихословити й т.п. В 1609 р. Хендрик Гудзон, бажаючи потрапити в Китай, піднявся по ріці Мохеган, перейменованої пізніше в Гудзон. Моряки висадилися в сільці Коммунипоу й захопили неї, замучивши до смерті місцевих жителів своїм нижнеголландским прислівником. Поруч із цим сільцем і виріс Нью — Йорк, названий спочатку Новий Амстердам. Його засновниками були чотири голландці: Ван — Кортландт, Харденбрук (Креп — коштанник), Ван — Зандт і Тен Брук (Десятиштанный).

Етимологія назви Манхэттен теж викликає спори: одні говорять, що воно відбулося від Ман — Хет — Він (надягнутий чоловічий капелюх) і пов’язане зі звичкою місцевих жителів носити повстяні капелюхи, інші, у тому числі Никербокер, уважають, що Манна — Хата значить «країна, що буяє млеком і медом». Поки Крепкоштанный і Десятиштанник сперечалися, як будувати нове місто, воно виріс сам собою, що зробило подальші суперечки про план міста безглуздими. В 1629 р. губернатором провінції Нові Нідерланди був призначений прямий нащадок пануючи Опецька Воутер Ван — Твиллер (Вальтер Що Сумнівається). Він чотири рази в день їв, витрачаючи на кожну трапезу по годині, восьма година курила й сумнівався й дванадцята година спала. Часи Ван — Твиллера можна назвати золотим століттям провінції, порівнянним із золотим царством Сатурна, описаним Гесиодом. Дами по простоті своїх вдач могли суперничати з оспіваними Гомером Навсикаей і Пенелопой. Спокійна самовпевненість або, вірніше, злощасна чесність уряду стала початком всіх лих Нових Нідерландів і їхньої столиці. Їхніми східними сусідами були англійські переселенці — пуритани, що прибули в Америку в 1620 р. За балакучість жителі Маїс — Чусаег (Массачусетса) у жарт прозвали їхній Янки (мовчазні люди). Урятувавшись від переслідувань Якова I, вони у свою чергу почали переслідувати єретиків — папістів, квакерів і анабаптистів за зловживання волею совісті, що полягає в тім, що людина може дотримуватися в питаннях релігії своєї думки, тільки якщо воно правильно й збігається з думкою більшості, у противному випадку він заслуговує кари. Жителі Коннектикуту виявилися запеклими скваттерами й спочатку захоплювали землю, а потім вуж намагалися довести своє право на неї. Землі на ріці Коннектикут належали голландцям, які побудували на березі ріки форт Гуд — Хоп, але нахабні янкі в самих стін форту розвели цибульні плантації, так що чесні голландці не могли дивитися в ту сторону без сліз.

Після смерті Ван — Твиллера в 1634 м. Новими Нідерландами став правити Вильгельмус Кифт (Вільям Упертий), що вирішив перемогти янкі за допомогою послань, але послання не набули дії і янкі захопили Гуд — Хоп, а потім і Устричну бухту. Слово «янкі» стало для голландців таке ж страшним, як слово «галл» для древніх римлян. Тим часом з іншої сторони шведи в 1638 р. заснували міцність Минневитс і привласнили прилягаючим областям назва Нова Швеція.

Приблизно в 1643 р. люди зі східної країни утворили конфедерацію Об’єднані колонії Нової Англії (Рада Амфиктионов), що було смертельним ударом для Вільяма Впертого, що вважало, що вона створена з метою вигнати голландців з їхніх прекрасних володінь. Після його смерті в 1647 р. губернатором Нового Амстердама став Питер Стайвесант. Його прозвали Питером Твердоголовим, «що було більшим компліментом його розумовим здібностям». Він уклав зі своїми східними сусідами мирний договір, а мирний договір — «велике політичне зло й одне з найпоширеніших джерел війни», тому що переговори, подібно залицянню, — період люб’язних мовлень і ніжних ласк, а договір, подібно шлюбному обряду, служить сигналом до ворожих дій. Оскільки східні сусіди зайнялися боротьбою з відьмами, їм стало не до Нових Нідерландів, і Питер Стайвесант скористався цим, щоб покласти кінець нападам шведів. Генерал Геть — Поффенбург побудував на Делавэре грізне зміцнення — Форт — Кашемір, назване так на честь коротких штанів зеленувато — жовтого кольору, особливо улюблених губернатором. Шведський губернатор Рисинг відвідав Форт — Кашемір і після гулянки, улаштованої Геть — Поффенбургом, захопив форт. Доблесний Питер Стайве — Сант став збирати війська, щоб повести їх на Форт — Кашемір і вигнати звідти торгашів — шведів. Осадивши форт, війська Питера стали терзати вуха шведів настільки дивовижною музикою, що ті зволіли здатися. За іншою версією, вимога про капітуляцію було складено в настільки чемній формі, що шведи ніяк не могли відмовитися від виконання настільки ввічливого прохання. Питер Твердоголовий хотів завоювати всю Швецію й рушив на Форт — Христина, що, як друга Троя, витримував облогу цілих десята година й зрештою була взята. Нова Швеція, скорена переможним Питером Зграй — Весантом, була низведена до положення колонії, названої Саут — Ривер. Потім Питер відправився в східну країну й довідався, що Англія й Нова Англія хочуть захопити провінцію Нові Нідерланди. Жителі Нового Амстердама сильно зміцнили місто — постановами, тому що влади вирішили захищати провінцію тим же способом, яким Пантагрюэль захистив свою армію — прикривши її мовою. Питер повернувся в Новий Амстердам і вирішив нізащо не здавати місто без бою. Але вороги поширили серед народу відозва, у якому відтворили умови, пред’явлені ними у вимозі про здачу; ці умови здалися народу прийнятними, і він, незважаючи на протести Питера, не захотів захищати місто. Відважному Питеру довелося підписати капітуляцію. Немає подій, які заподіюють чутливому історикові таку скорботу, як занепад і руйнування прославлених і могутніх імперій. Ця доля осягла й імперію Высокомощных Панів у знаменитій столиці Манхатеза під керуванням миролюбного Вальтера Що Сумнівається, дратівливого Вільяма Впертого й рыцарственного Питера Твердоголового. Через третя година після здачі загін британських солдатів вступив у Новий Амстердам. Весь простір Північної Америки від Нової Шотландії до Флориди стало єдиним володінням Британської корони. Зате розрізнені колонії об’єдналися й стали могутніми, вони скинули із себе ярмо метрополії й стали незалежною державою. Що ж стосується того, як закінчив свої дні Питер Стайвесант, те він, щоб не бути свідком приниження улюбленого міста, вийшов у свій маєток і жив там до кінця своїх днів

Додав: