korotkij zmist garnoi lyudini znajti ne legko pro 039 konnor po - Шкільний Всесвіт

Після відвідування кафе сім’я Бейли продовжує шлях. Бабуся солодко спить на заднім сидінні, але коли вони проїжджають через місто Тумсборо, вона прокидається й раптом згадує, що десь тут по сусідству є стара плантація, гарний будинок, дубова алея з альтанками. Хоча вона була там давно, ще замолоду, бабуся затверджує, що добре пам’ятає дорогу й наполягає, що потрібно неодмінно відвідати цю місцеву визначну пам’ятку. Син і невістка не хочуть звертати убік, щоб не втрачати часу в дорозі, але бабусі вдається зацікавити дітей, і вони домагаються від батька згоди повернути назад і проїхати до плантації по проселочной дорозі. Бейли гарчить, тому що дорога дуже курна й нерівна, видно, що по ній давно ніхто не їздив. Раптово бабуся усвідомлює, що помилилася: плантація — те перебуває не в Джорджии, а Втеннесси.

Раптом машина перевертається й падає під укіс. Ніхто не загинув, але дружина Бейли зламала плече й ушкодила особу. Бейли безмовно й люто дивиться на матір. Поруч нікого ні, машини по цій дорозі, швидше за все, не їздять. Але отут удалечині, біля лісу, на пагорбі з’являється якась машина

Бабуся махає руками й кличе на допомогу. У машині, що під’їхала до потерпілих, сидять троє чоловіків. Особа одного з них здається бабусі знайомим. Придивившись краще, вона розуміє, що це тот самий Ізгой, про яке вона читала в газеті. Побачивши пістолет в одного із чоловіків, бабуся просить Ізгоя не робити їм нічого поганого

Вона говорить, що в душі він напевно гарна людина. Ізгой наказує чоловікові з револьвером повести Бейли й Джона в ліс. Вони йдуть. Бабуся, сильно стривожена, запевняє Ізгоя, що він ще може стати чесною людиною, може зробитися розсудливим, якщо тільки буде молитися Богові. Два постріли, що пролунали в лісі, ще більше нагнітають обстановку

Ізгой починає розповідати бабусі про своє неприкаяне життя. Тим часом супутники Ізгоя, Бобби Чи й Хайрам, виходять із лісу із сорочкою Бейли в руках. Ізгой просить дружину Бейли й дітей узятися за руки й випливати за чоловіками, що повернулися, назад у ліс, де вони зможуть побачити своїх збіглих туди родичів. Залишившись одна, бабуся намагається знову переконати Ізгоя, щоб він молився Богові

Коли з лісу чується розпачливий крик, а за ним постріли, бабуся, збожеволівши, просить Ізгоя не вбивати її. Вона знову волає до Ісуса Христу, що ще більше бісить бандита. Бабуся доторкається рукою до Ізгоя, вимовляючи: «Ти адже мені син. Ти один з дітей моїх». Ізгой відскакує, як ужалений змією, і тричі стріляє бабі в груди. А потім наказує своїм напарникам віднести її тіло влес.