korotkij zmist gambrinus kuprin a i - Шкільний Всесвіт

Основні дії добутку А. И.Куприна «Гамбринус» розвертаються в пивний з однойменною назвою.

Пивна так була названа на честь короля Гамбринуса, якогось заступника пивної справи. Сам заклад перебував у підвальному приміщенні. Стіни пивний завжди були вологі, підлога був густо посипаний ошурками, а замість столів стояли пивні бочки. Праворуч від входу піднімалася естрада. На ній щовечора вже багато років підряд грав «для задоволення й розваги гостей» музикант Сашка. Він був євреєм, зовнішність його була якоюсь подобою облізлої мавпи, але його всі любили й поважали. У Сашки був маленький собачка, Белочка, що завжди й скрізь його супроводжувала. Крім Сашки в Гамбринусе була інша значна особа — буфетниця мадам Івановаа, що «як капітан корабля з рубання» безмовно розпоряджалася прислугою й постійно курила.

Порт міста завжди був переповнений судами. Англійські, японські, російські, польські, французькі. Італійські кораблі стояли, щільно пригорнувшись боками. Моряки різних країн і держав були незмінними відвідувачами Гамбринуса, і вони ж були незмінними шанувальниками Сашки. Кожний замовляв йому мелодію своєї країни, свого краю, і Сашка із чудовим успіхом грав їх. До вечора кишені музиканта були важкі від срібних монет, а сам він злегка погойдувався від пива, яким його пригощали. Але наступного дня він обов’язково з’являвся в Гамбринусе знову, і все повторювалося. Своєю грою на скрипці Сашка змушував людей забути про те, що існують на світі сірий будень, туга, робота, зневіра…

Сашку заслужено цінували.

Один раз Сашка прийшов у Гамбринус раніше звичайного. В очах його була гіркота його забирали на війну. Не перешкодило й те, що він був єврей. До вечора про це знав весь Гамбринус. Зі співчуття Сашку мертвецки напоїли, але з його очей всі так само «дивилися смуток і жах». Скрипку Сашка подарував одному робітникові, а собачку Белочку буфетниці — мадам Івановій.

Без Сашки Гамбринус «спорожнів і стих». Хазяїн пробував було запросити бродячих мандоліністів, але публіка, що приходить у Гамбринус, їх освистала й кидала в них недогризками сосисок. Перший час про Сашке запитували майже щовечора, цікавилися, чи не було від нього листи або листівки. Але тому що час «все обточує й змиває», мандоліністів перемінив і міцно зміцнився Лешка — гармоніст, що був злодій.

Пройшов рік. Про Сашке вже ніхто не згадував, крім мадам Іванової.

Пройшов ще рік. І тоді повернувся Сашка. Як виявилося, він навіть не був поранений. У той день, коли Сашка повернувся, у Гамбринусе було стільки народу, що ніде було сісти. Сашке повернули скрипку, а собачка Белочка знову сиділа в його ніг. Усе було прекрасно, здавалося, музикант зовсім не змінився. Але мадам Іванова помітила — туга й жах з його очей не зникли.

Незабаром настали «строкаті, мінливі, бурхливі часи». По вулицях ходили юрби людей, іноді траплялися погроми. Били і євреїв. Але Сашку не торкали, тому що його всі знали. Однак, не сміючи заподіяти шкода йому, один раз на його очах убили Белочку. Після погромів у місті наступила лиховісна тиша. По місту ходили детективи. У Гамбринус вони з’явилися також. Один з детективів був хрещеним євреєм на прізвисько Гундосый. Щось йому не сподобалося в Сашке, і він накинувся на нього. Але через кілька митей, усі побачили, що Гундосый лежить на підлозі, а Сашка тримає в руках уламок своєї скрипки… Звичайно, юрба сховала Сашку від детективів в одна мить. Але ввечері, коли Сашка виходив з пивний, на нього накинулися кілька людей. Сашку можна було вважати похованим.

Пройшло три місяці. Один раз увечері Сашка повернувся. Він обростив бородою й схуд. Але найстрашнішим було те, що ліва рука Сашки «була проворочена ліктем до боку». Було видно, що рука не розгиналася. На питання його людей, що оточили, Сашка відповідав, що «щось із сухожиллям». Грати на скрипці він більше не міг. Глядачі розбудувалися. Але раптом Сашка дістав здоровою рукою з кишені… губну гармошку. І старі, давно відомі всім мелодії пролунали в Гамбринусе.

«Людини можна скалічити, але мистецтво все перетерпить і всі побідит»

— такими словами завершується добуток А. И.Куприна «Гамбринус».

Додав: