korotkij zmist dvadcyat minut z angelom vampilov a v - Шкільний Всесвіт

Олександр Вампилов

Двадцять мінут з ангелом (Провінційні анекдоти) –

трагікомічне подання в 2 — х частинах

Відряджені з міста Лопацка:

Хомутів — агроном,

Анчугин — шофер,

Вигарів — експедитор.

Базильский — скрипаль, що прибув на гастролі.

Ступак — інженер і Фаїна — студентка, вони молодята.

Васюта — коридорна готелю «Тайга».

У двомісному номері готелю прокидаються після бурхливої пиятики два командировоч — ных. Вони мучаються з похмілля, але грошей немає ні копійки. Довго думають, у кого можна зайняти. Анчугин іде до сусідів — молодятам, а Вигарів дзвонить іншому сусідові — скрипалеві. Але ніхто не хоче давати їм гроші. Приходить прибиральниця Васюта, ганьбить алкоголіків, що вони всі гроші зрячи пропили, і нагадує, що вони повинні заплатити за 3 дні й за розбитий графин, і теж не дає їм у борг. Анчугин затіває скандал зі скрипалем. Вони вважають, скільки можна одержати, здавши пляшки, вийшло — 36 копійок. Вигарів збирається дати телеграму матері. Висунувшись у вікно, Анчугин кричать: «Громадяни! Хто позичає сто рублів?» Бачать, що ніхто не реагує на їхній лемент, і вирішують, що продати: годинники або фуфайку, але лунає стукіт у двері, і входить Хомутів. Він пропонує їм гроші, йому не вірять, думають, що він знущається з них. Він уже зібрався йти, раз їм гроші не потрібні, його зупиняють і просять 3 рублі. Він кладе гроші на стіл і йде. Вигарів уважає гроші, там величезна сума — сто рублів! Анчугин біжить за Хомутовим, а Вигарів кличе Васюту й запитує, чи може незнайома людина просто так дати їм сто рублів? Та гнівається, що її відірвали від справи, іде. Анчугин приводить Хомутова, і обоє випитують у нього, чому він їм віддав таку суму грошей. Той відповідає, що вони в нього зайві. Мужики повертають йому день — ги, той збирається піти, але вони всі просять хоч на прощання пояснити, що він від них хотів, віддаючи гроші. Хомутів: «Я хотів вам допомогти». Його вистачають, зв’язують рушником руки й прив’язують до спинки ліжка. Загрожують йому й вимагають зізнатися, навіщо він їм гроші суне, звідки взяв їх. Потім Вигарів хоче відпустити Хомутова, а Ангугин — немає. Починають боротися між собою. Запрошують сусідів, пояснюють, у чому справа, просять ради. Ступак вирішив, що він шахрай, Васюта — що він п’яний, Базильский — що потрібний лікар. Ступак думає, що він хоче дешевої слави. Хомутів намагається сказати їм, що не можна піклуватися тільки про себе, треба й про інших думати, але йому ніхто не вірить. Тільки Фаїна — молода жінка, співчуває йому, але чоловік грубо кричить на неї: «Не сунься отут зі своєю наївністю!» , і вважає, що своїм учинком він усіх образив, «наплював нам у душу!». Усі вимагають, щоб він сказав правду, починають уже в довідковому запитувати номер псих. лікарні. Хомутів, злякавшись, просить розв’язати його, і він скаже правду. Оповідання Хомутова: «Я приїхав сюди на тиждень… У цьому місті жила моя мати… Вона жила тут одна, і я не бачив її шість років… І ці шість років… я жодного разу її не відвідав. І жодного разу я їй не допоміг. Нічим не допоміг… Всі шість років я збирався відправити їй ці самі гроші. Я тягав їх у кишені, витрачав… І от… Тепер їй уже нічого не треба… І цих грошей теж… Я поховав її три дні назад. А ці гроші я вирішив віддати першому, хто в них бідує більше мене…»Усі уражені, почувають себе зніяковіло, просять вибачення. Вигарів у Васюты просить вина. Ступак іде, але його дружина Фаїна залишається. Вигарів усім наливає провина, пропонує випити за маму. Усі співчувають Хомутову, і починають співати, а скрипаль приграє їм

Додав: