korotkij zmist dva tovarishi vojnovicha po - Шкільний Всесвіт

Шістдесяті роки. Невелике провінційне містечко в Росії. Дев’ятнадцятирічний Валера Важенін живе з мамою й бабусею. Мама Валери працює старшим нормувальником на заводі. Батько залишив сім’ю, коли синові було шість або сім років, і живе зі своєю новою дружиною Шурою. Він письменник, пише репризи для цирку, говорять, що навіть пише роман

Батько відвідує стару сім’ю, дає матері гроші. Сам Валера працює на заводі, де робляться дуже «серйозні речі», «не те ракети, не те скафандри — загалом, щось космічне». Валера і його друг Толик Божко роблять ящики для цих важливих речей. Щодня після роботи під наглядом мами й бабусі Валера готується до надходження в педагогічний інститут. Мама вважає дружбу сина з Толиком «дивної».

По її поняттях, людей повинні зв’язувати «спільні нтерес» або «ідейні переконання». Валера й Толик же дружать тому, що вони завжди разом, живуть в одному будинку, працюють на одному заводі. Толик мріє вставити золоті зуби, купити машину, збирає гроші на моторолер. Він дуже дивується, що Валері вдається запам’ятовувати вірші. Якось перед роботою Толик просить Валеру що — небудь почитати, і той читає «Анчар» Пушкіна

Вірш робить на Толика велике враження. Один раз увечері Толик заходить за Валерою, і вони відправляються гуляти. На спортмайданчику біля школи вони бачать юрбу молодих людей, які тренуються, щоб стрибати спарашютом.

Толик причиняється парашутистом, як всі, робить вправи на турніку, інструктор записує його прізвище. Валері, що посоромився надійти так само, Толик говорить, що вони обов’язково стрибнуть, що інструкторові «чим більше народу, тим краще». Збір парашутистів призначений на третя година ночі на бульварі. Валера й Толик приходять у парк. Там вони знайомляться із двома дівчинами й запрошують їх на танці

Але грошей на квитки в хлопців ні, Толику вдається дістати два квитки — він «штовхнув приватникові» за рубль підшипник. Дівчини проходять на танцмайданчик по квитках, а хлопцям нічого не залишається, як спробувати пролізти туди через дірку в заборі. Але як тільки Валера пролазить у дірку, його вистачають дружинники. Вони ведуть його в міліцію. Толик же з ним іти відмовляється

У міліції Валера знайомиться з дівчиною Таней, що працює перукарем і, за її словами, потрапила в міліцію «за легке поводження» — «з мальчишечкой одним на крамничці цілувалася». Зрештою Валеру й Таню відпускають. Валера проводжає її домийся

До ранку в під’їзді вона вчить Валеру цілуватися. По дорозі назад Валера зустрічає Толика. Вони йдуть на бульвар, де збираються парашутисти, і їдуть разом з ними на аеродром. Але інструктор стрибати їм не дозволяє, тому що їх «у списках ні». На аеродромі Валера зустрічає свого старого шкільного товариша Славку Перкова, що вчиться в аероклубі й збирається надходити в літне училище

Славка бере Валеру із собою в навчальний політ. Толик летіти з ними відмовляється. Після польоту Валера повний вражень і хоче розповісти про їх Толику, але той його не слухається

Після польоту зі Славкою Валера увесь час марить польотами. Він відносить документи в літне училище, але його мама забирає їх звідти, говорячи, що «ніколи не буде спокійна», якщо Валера буде літати. Толик радить Валері «завалити» іспити в інститут, піти в армію, а звідти в літне училище

Із цією думкою Валера й приходить на вступний твір. Замість того щоб писати по темі, Валера описує свій політ зі Славкою. Але викладачці, що перевіряє твір, воно подобається, і вона ставить Валері «п’ять».

На екзамені з літератури вона також ставить Валері «п’ять», сказавши, що «вірить, що він все знає». Але екзамен з іноземної мови Валері все — таки вдається «завалити», тому що замість англійського, котрий він учив у школі, Валера йде здавати німецький. Незабаром Валера й Толик одержують повістки вармию.

Валера йде відвідати батька. Той, довідавшись, що син іде в армію, дарує йому свої золотний годинники. Шура вважає, що цього робити не треба, улаштовує скандал, знущається з письменницьких здатностей чоловіка й збирається йти з будинку. Валера непомітно залишає годинники й прощається з батьком, іде в перукарню постригтися «під нуль».

Там він зустрічається з Таней, вона стриже його, а після роботи вони домовляються піти погуляти. По дорозі Таня неабияк набридає Валері своєю балаканиною. У парку Валера з Таней зустрічають Толика, там же відбувається сутичка між Валерою й Витькой Козубом, старим знайомим Валери й Толика. Хлопці завжди недолюблювали Козуба, і тепер, коли він починає приставати до Тетяни, Валера встає на її захист. Толик і Таня швидко знаходять загальну мову, і Валера пошепки говорить Толику, що той може «брати її собі».

Пізно ввечері, провівши Таню додому, хлопці вертаються до себе. По шляху їм зустрічається Козуб з його дружками. Вони б’ють Валеру й змушують Толика теж ударити його «по — дружньому». Спочатку Толик відмовляється, але потім, злякавшись за себе, б’є Валеру з більшою ретельністю. Після Толик просить у Валери прощення, але Валера не може простити йому зрадництва

Мама й бабуся проводжають Валеру в армію. Через рік Валері вдається домогтися напрямку в літне училище. Перед від’їздом туди Валера зненацька зустрічає Толика. Той розповідає, що служить ординарцем у генерала й пише вірші з тих самих пор, як Валера прочитав йому «Анчар».

Толик згадує випадок з побиттям Валери й говорить, що для нього навіть краще, що так вийшло, у противному випадку його «били б сильней». Валера й Толик розстаються, итолик просить товариша не забувати його.