korotkij zmist don kixot servantes m - Шкільний Всесвіт

У якімсь селі Ламанчском жив — був один ідальго, чиє майно полягало у фамільному списі, древньому щиті, худій шкапі так борзому собаці. Прізвище його була не те Кехана, не те Кесада, точно невідомо, та й неважливо. Років йому було біля п’ятдесятьох, тілом він був сухопар, особою сухорлявий і дні безперервно читав лицарські романи, отчий розум його прийшов у повний розлад, і йому вздумалось зробитися мандрівним лицарем. Він начистив збрую, що належали його предкам, прилаштувала до шишака картонне забрало, дав своїй старій шкапі звучне ім’я Росинант, а себе перейменував у Дон Кихота Ламанчского. Оскільки мандрівний лицар обов’язково повинен бути закоханий, ідальго, помізкувавши, обрав собі даму серця: Альдонсу Лоренсо й нарік її Дульсинеей Тобосской, тому що родом вона була з Тобосо. Облачившись у свою збрую, Дон Кихот відправився в шлях, уявляючи себе героєм лицарського роману. Проїхавши цілий день, він утомився й направився до постоялого двору, прийнявши його за замок. Непоказна зовнішність ідальго і його піднесені мови всіх розсмішили, але добродушний хазяїн нагодував і напоїв його, хоча це було нелегко: Дон Кихот нізащо не хотів знімати шолом, що заважав йому є й пити. Nike KD Trey 5 III Дон Кихот попросив хазяїна замка, тобто постоялого двору, присвятити його в лицарі, а перед тим вирішив провести ніч у пильнуванні над зброєю, поклавши його на водопойне корито. Nike Air Max 2017 Dames groen Хазяїн запитав, є чи в Дон Кихота гроші, але Дон Кихот у жодному романі не читав про гроші й не взяв їх із собою. Хазяїн роз’яснив йому, що хоча такі прості й необхідні речі, як гроші або чисті сорочки, не згадуються в романах, це зовсім не виходить, що в лицарів не було ні того, ні іншого. Уночі один погонич хотів напоїти мулів і зняв з водопойного корита збруя Дон Кихота, за що одержав удар списом, так що хазяїн, що вважав Дон Кихота божевільним, вирішив скоріше присвятити його в лицарі, щоб позбутися від настільки незручного постояльця. Він запевнив його, що обряд присвяти складається в потиличнику й ударі шпагою по спині й після від’їзду Дон Кихота вимовив з радощів не менш пишномовну, хоча й не настільки велику мову, чим новоспечений лицар.

Дон Кихот повернув додому, щоб запастися грошима й сорочками. По шляху він побачив, як дужий селянин б’є хлопчиська — пастуха. Лицар заступився за пастушка, і селянин обіцяв йому не кривдити хлопчиська й заплатити йому все, що повинен. Дон Кихот у захваті від свого благодіяння поїхав далі, а селянин, як тільки заступник скривджених зник з очей, побив пастушка до півсмерті. Зустрічні купці, яких Дон Кихот змушував визнати Дульсинею Тобосскую самою прекрасною дамою на світі, стали над ним насміхатися, а коли він ринувся на них зі списом, відлупцювали його, так що додому він прибув побитий і знесилений. Священик і цирюльник, односільчани Дон Кихота, з якими він часто сперечався про лицарські романи, вирішили спалити злобливі книги, від яких він ушкодився в розумі. Вони переглянули бібліотеку Дон Кихота й майже нічого не залишили від її, крім «Амадиса Галльського» і ще декількох книг. Дон Кихот запропонував одному хліборобові — Санчо Пансе — стати його зброєносцем і стільки йому наговорив і наобіцяв, що той погодився. І от один раз уночі Дон Кихот сіл на Росинанта, Санчо, що мріяв стати губернатором острова, — на осла, і вони тайкома виїхали із села. По дорозі вони побачили вітряні млини, які Дон Кихот прийняв за велетнів. Коли він кинувся на млин зі списом, крило її повернулося й рознесло спис у друзки, а Дон Кихота скинуло на землю.

На постоялому дворі, де вони зупинилися переночувати, служниця стала пробиратися в темряві до погонича, з яким домовилася про побачення, але помилково наткнулася на Дон Кихота, що вирішив, що це закохана в нього дочка хазяїна замка. Піднявся переполох, зав’язалася бійка, і Дон Кихоту, а особливо ні в чому не винному Санчо Пансе, здорово дісталося. Коли Дон Кихот, а слідом за ним і Санчо відмовилися платити за постій, трохи случившихся там людей стягнули Санчо з осла й стали підкидати на ковдрі, як собаку під час карнавалу.

Коли Дон Кихот і Санчо поїхали далі, лицар прийняв череду баранів за ворожу рать і став трощити ворогів праворуч і ліворуч, і тільки град каменів, що пастухи обрушили на нього, зупинив його. Дивлячись на смутну особу Дон Кихота, Санчо придумав йому прізвисько: Лицар Сумного Образа. scarpe nike air max bambino scontate Якось уночі Дон Кихот і Санчо почули лиховісний стукіт, але коли розвидніло, виявилося, що це сукновальні молоти. nike tn chaussure Лицар був збентежений, і його спрага подвигів залишилася цього разу неутоленной. Цирюльника, що у дощ надяг на голову мідний таз, Дон Кихот прийняв за лицаря в шоломі Мамбрина, а оскільки Дон Кихот дав клятву заволодіти цим шоломом, він відібрав у цирюльника таз і дуже загордився своїм подвигом. Потім він звільнив каторжників, яких вели на галери, і зажадав, щоб вони відправилися до Дульсинее й передали їй привіт від її вірного лицаря, але каторжники не захотіли, а коли Дон Кихот став наполягати, побили його каменями.

У Сьерре Морені один з каторжників — Хинес де Пасамонте — викрав у Санчо осла, і Дон Кихот пообіцяв віддати Санчо трьох з п’яти ослів, які були в нього в маєтку. У горах вони знайшли валізу, де виявилося дещо з білизни й купка золотих монет, а також книжка з віршами. Гроші Дон Кихот віддав Санчо, а книжку взяв собі. Хазяїном валізи виявився Карденьо — напівбожевільний юнак, що почав розповідати Дон Кихоту історію своєї нещасної любові, але недорозповів, тому що вони посварилися через те, що Карденьо мимохідь погано відгукнувся про королеву Мадасиме. Дон Кихот написав любовний лист Дульсинее й записку своїй племінниці, де просив неї видати «подавцеві першого ослиного векселя» трьох осляти, і, побезумствовав для пристойності, тобто знявши штани й кілька разів перекувырнувшись, послав Санчо віднести листа. Залишившись один, Дон Кихот зрадився покаянню. mochilas kanken baratas Він став думати, чому краще наслідувати: буйному божевіллю Роланда або меланхолійному божевіллю Амадиса. Вирішивши, що Амадис йому ближче, він став складати вірші, присвячені прекрасної Дульсинее. Санчо Панса по шляху додому зустрів священика й цирюльника — своїх односільчан, і вони попросили його показати їм лист Дон Кихота до Дульсинее, але виявилося, що лицар забув дати йому листа, і Санчо став цитувати лист напам’ять, перебріхуючи текст так, що замість «безпристрасна сеньйора» у нього вийшло «безвідмовна сеньйора» і т.п. Священик і цирюльник стали винаходити засіб виманити Дон Кихота з Бідної Стромовини, де він віддавався покаянню, і доставити в рідне село, щоб там вилікувати його від божевілля. Вони просили Санчо передати Дон Кихоту, що Дульсинея веліла йому негайно з’явитися до неї. Вони запевнили Санчо, що вся ця витівка допоможе Дон Кихоту стати якщо не імператором, те хоча б королем, і Санчо чекаючи милостей охоче погодився їм допомагати. Санчо поїхав до Дон Кихоту, а священик і цирюльник залишилися чекати на нього в лісі, але раптом почули вірші — це був Карденьо, що повідав їм свою сумну повість від початку до кінця: віроломний друг Фернандо викрав його кохану Лусинду й женився на ній. Коли Карденьо закінчив розповідь, почувся смутний голос і з’явилася прекрасна дівчина, переодягнена в чоловіче плаття. Це виявилася Доротея, спокушена Фернандо, що обіцяв на ній женитися, але покинув її заради Лусинды. Доротея розповіла, що Лусинда після заручення з Фернандо збиралася покінчити із собою, тому що вважала себе дружиною Карденьо й дала згоду на шлюб з Фернандо тільки на настійну вимогу батьків. Доротея ж, довідавшись, що він не женився на Лусинде, набула надію повернути його, але ніде не могла його знайти. New Balance 247 damskie Карденьо відкрив Доротее, що він і є щирий чоловік Лусинды, і вони вирішили разом домагатися повернення «того, що їм належить по праву». Scarpe Hogan Карденьо обіцяв Доротее, що, якщо Фернандо не повернеться до неї, він викличе його на двобій. Санчо передав Дон Кихоту, що Дульсинея призиває його до себе, але той відповів, що не стане перед нею, покуда не зробить подвигів, «милості її гідних». Доротея викликалася допомогти виманити Дон Кихота з лісу й, назвавшись принцесою Микомиконской, сказала, що прибула з далекої країни, до якої дійшов слух про славного лицаря Дон Кихоте, щоб просити його заступництва. Дон Кихот не міг відмовити дамі й відправився в Микомикону. Назустріч їм попався подорожанин на ослу — це був Хинес де Пасамонте, каторжник, якого звільнив Дон Кихот і який украв у Санчо осла. Санчо забрал собі осла, і всі поздоровили його із цією удачею. У джерела вони побачили хлопчика — того самого пастушка, за який недавно заступився Дон Кихот. Пастушок розповів, що заступництво ідальго йому вийшло боком, і проклинав на чому світло коштує всіх мандрівних лицарів, чим привів Дон Кихота в лють і зніяковілість. Добравшись до того самого постоялого двору, де Санчо підкидали на ковдрі, подорожани зупинилися на нічліг. Уночі із прикомірка, де відпочивав Дон Кихот, вибіг переляканий Санчо Панса: Дон Кихот у сні боровся з ворогами й розмахував мечем в усі сторони.