korotkij zmist ditinstvo lyuvers pasternak b l - Шкільний Всесвіт

Женя Люверс народилася й виросла в Пермі. Улітку живали на березі Ками на дачі. Один раз, прокинувшись серед ночі, Женя злякалася вогнів і звуків на іншому березі ріки й розплакалася. Батько, увійшовши в дитячу, присоромив її й коротко пояснив: це — Мотовилиха. Ранком дівчинка довідалася, що Мотовилиха — казенний завод і роблять там чавун… Самі істотні, що турбують її питання вона навмисне не задала. У цей ранок вона вийшла з дитинства, у якому перебувала ще вночі, у перший раз запідозривши явище в чомусь такому, що явище залишає про себе або відкриває тільки дорослим. Ішли роки. Для Жені це були роки самітності. Батько постійно був у від’їздах, рідко обідав і ніколи не вечеряв. Коли ж дратувався й втрачав самовладання, то ставав зовсім чужою людиною. Мати, з’являючись, обсипала дітей пещеннями, проводила з ними цілі годинники, коли їм найменше цього хотілося, але частіше вони бачили матір відчуженої, без приводу запальної. У Єкатеринбурзі життя пішло по — новому. Сережа й Женя надійшли в гімназію. З’явилася подруга — Ліза Дефендова, дочка псаломщика. Сережа подружився із братами Ахмедьяновыми. Серед товаришів по службі батька був симпатичний бельгієць Негарат, незабаром змушений повернутися на батьківщину. Перед від’їздом він сказав, що частина своїх книг залишає у Цвєткова. При бажанні Люверс можуть ними користуватися. Якось у серпні Женя забралася на стіс і побачила чужий сад. Три незнайомки в саду розглядали щось. Через якийсь час вони проїхали у хвіртку, а невисока кульгава людина несла за ними великий альбом або атлас. молода людина, Що Кульгає, продовжувала займати її й у наступні дні. Вона побачила його зі своїм репетитором Диких вихідної із книжкової крамниці, куди через мінуту вони із Сережей зайшли за Тургенєвим. Виявляється, кульгавий і був тим самим Цвєтковим, про яке говорив Негарат. Один раз батьки зібралися в театр, а Женя засіла за доросле видання «Казок Кота Мурлыки». У дванадцятій годині раптом почулися голоси, тупіт і голосний, що смугує лемент мами. Дітей замкнули в їхніх кімнатах, а ранком відправили Женю до Дефендовым, а Сережу до Ахмедьяновым. Живучи в чужих людей, Женя вперше виміряла глибину своєї прихильності до мами. Вона раптом відчула, що страшно схожо на неї. Це було відчуття жінки, що відчуває свою зовнішність і принадність. З відведеної їй кімнати вона вийшла не своєю, що змінилася, новою ходою. Уночі в Дефендовых вона знову побачила Цвєткова, Кульгавий віддалявся від вікна з піднятої в руці лампою. За ним рушили, перекошуючись, довгі тіні, а за ними й сани, які швидко спалахнули й: мотнулися в морок. Після повернення додому їй пояснили причину маминої хвороби, По закінченні спектаклю їхній жеребець у момент появи батьків став битися, здибився й на смерть задавив перехожого, а мама занедужала нервовим розладом. «Тоді й народився мертвий братик?» — запитав Женя, що чув про це в Дефендовых. Увечері прийшов пригноблений чимсь репетитор. Загинув його друг — Цвєтков. Женячи скрикнула й кинулася геть із кімнати. «Чим пояснити цей сплеск чутливості? — думав Диких. — Очевидно, покійний зробив на цю маленьку жінку особливо глибоке враження, якому є своє ім’я». Отут він помилився. Враження дійсно було життєво важливо й значно, але зміст його був у тім, що в її життя ввійшла інша людина, третя особа, те, що мають на увазі євангельські заповіді, коли говорять про любов кближнему.

Додав: