korotkij zmist dev yanosti roki prichard po - Шкільний Всесвіт

Дев’яності роки — час золотої лихоманки в Австралії, коли на північний захід країни кинулися юрби людей із всіх кінців світу в надії розбагатіти. Чи вдалося їм це? У своєму романі письменниця прямо й недвозначно відповідає на це питання. Золото! Від нього залежить життя людської громади. Кожний марить про казкове багатство

Коли слух про нову знахідку досягає якого — небудь селища старателів, те всі починають рухатися. Люди спрямовуються в похід за золотом. Важковантажні верблюди, візки, двуколки, підведення, запряжені старими шкапами, битюгами, ослами, люди на велосипедах, верхи на конях, пішки з ручними тачками — все неудержимо кидаються на пошуки скарбів. За такими законами живе й селище Південний Хрест, де літо сух і довге, де не вистачає їжі й води

Перед нами проходить життя декількох сімей, небагатих і скромних, типових представників робочої Австралії. Така сім’я Салли й Морриса Гауг, у якій, безумовно, головну роль грає Салли. Здоровий глузд, стійкість, мужність, щиросердечна чистота — от основні риси її характеру, що допомагають вижити в умовах тої тяжкої боротьби за існування, на яку прирікає її життя

Ще зовсім дівчиськом вона виходить заміж за Морриса Гауга, непутящого нащадка англійської аристократичної сім’ї, якого для виправлення відсилають в Австралію, постачивши невеликою сумою грошей. Фермер з нього не вийшов — він не ладить із робітниками, не знає, як господарювати, потім вкладає гроші в рудник, але втрачає їх разом з роботою. Ставши старателем під час золотої лихоманки, Моррис хоче повернутися в Англію мільйонером і відновити багатство сім’ї. Зрештою він кінчає трунарем

Салли ж — дочка й внучка австралійських піонерів, і ця думка допомагає їй у важкі мінути життя. Вона не почуває себе чужий у неозорих і таємничих просторах Західної Австралії. Адже це все та ж Австралія, говорить вона собі, хоча тут всі інакше, чим у південних лісах, де вона виросла. У селищі Південний Хрест, потім у Калгурли Салли відкриває їдальню, а потім і пансіон для старателів

Їй допомагають робітники — старателі, у середовищі яких непорушний принцип товариства. Тому вони різко засуджують Морриса, що в одному зі своїх невдалих походів за золотом залишив хвору Салли в тубільців. Ті врятували їй життя. Однак однаково старателі вважають, що людей обмазують дьогтем і вивалюють у пір’ях за менші гріхи, ніж таке відношення кжене.

Салли ж не дозволяє нікому сварити Морриса й залишається вірна йому, незважаючи на всі речення Фриско де Морфэ, старого компаньйона Морриса, що постійно багатіє й скуповує в періоди застою за безцінь старательські ділянки й рудники. Випросити, зайняти або украсти для Фриско — те саме. Фриско купує Маритану, простодушну дівчину — аборигенку, у її батька й майбутнього чоловіка за кілька пляшок вина й дві пачки тютюну. Але не бажає визнати своїм неї дитини

Маритана і її мати Калгурла — це героїні, що представляють у романі тему аборигенів, дуже близьку письменниці. Є негідники, зауважує вона, які викрадають тубілок, насилують їх, а інш білим доводиться платити за чужу провину — аборигени мстять будь — якому білому. Так виникає тема ворожнечі між білими й аборигенами. Вона вже була заявлена на перших сторінках роману, де повествуется про те, як Калгурлу, що тільки що народила дівчинку, двоє білих змушують відвести їх туди, де перебуває вода. Під стать Фриско й Пэдди Кеван — хлопчисько — шарпак, що не гидує перепродажем краденого золота

Наприкінці роману він уже власник прибуткового рудника. Такі люди стануть у майбутньому найбільшими золотопромисловцями країни. Трагічна лінія роману пов’язана із сім’єю Лоры й Олфа Брайрли. Лора — гарна й малопристосована до тягот суворого життя жінка, який скоріше пристало б бути прикрасою суспільства. Спочатку цій сім’ї начебто б посміхається щастя — Олф вигідно продає свою золотоносну ділянку, обзаводиться власним будинком і навіть пробивається в керуючі рудником, оскільки в нього завжди була тяга до знань і він завзято займався самоосвітою

Бачення спокійного, забезпеченого життя маячить перед ним подібно міражу. Старість і вбогість лякають його. І Олф вирішує стати надійним для хазяїв людиною: він не дозволяє собі взяти участь у боротьбі старателів за свої споконвічні права. Спочатку ця боротьба носить чисто економічний характер: старателі відстоюють своє право шукати россыпное золото в будь — якому місці не ближче п’ятдесятьох футів від золотоносної жили

Ділянки ж з жильним золотом, що вимагають більших витрат і машинного встаткування, повинні бути відведені під розробки промисловим компаніям. Права старателів на россыпное золото є основою добробуту штату, тому що рудне золото, що добувається промисловими компаніями, витікає в Перт, головне місто штату, або за океан, збагачуючи іноземних власників акцій. Заокеанські власники золотопромислових підприємств не стільки зацікавлені у видобутку золота, скільки в біржовій грі. Вони наживаються на випуску акцій липових золотоносних чи ділянок не більш, ніж на акціях найбагатших рудників. Видобуток золота стає засобом шахрайства, пограбування легковірних людей, а самі рудники, пише автор, начебто «темних конячок», щирі достоїнства яких хазяїн скакової стайні зберігає в таємниці, Довга й важка боротьба старателів поступово приймає політичний характер, коли на багатолюдних зборах і демонстраціях висуваються вимоги самоврядування, виділення копалень у самостійний штат, включення його до складу федерації австралійських штатів

В історії Австралії ці настрої й виступи широких мас в останнє десятиліття минулого століття набули своя дія, і в 1901 р. шість австралійських штатів, до того колишньою англійською колонією, дістали права домініону. Олф Брайрли в питанні про права старателів на россыпное золото приймає сторону підприємців. Він тепер уже не зустрічається зі старими друзями й з гіркотою переконується, що вони від нього відвернулися. Навіть його закадычный друг Динни Квин, з яким він колись відправлявся на пошуки золота. У ці дні Олфу допомагає тільки Моррис Гауг, що захищає Олфа перед старателями

Правда, і Пэдди Кеван проявляє співчуття до Олфу. Але Пэдди, як завжди, переслідує свій інтерес. Олф упорядковує паперу, пов’язані зі звітністю на шахті Пэдди, однак не хоче брати участь у його злодійських махінаціях сзолотом.

Тому незабаром втрачає останню в його житті роботу. Знайти іншу, не маючи диплома, Олф, будучи всього лише практиком у своїй справі, не може. З Америки й Німеччини в Австралію приїжджають фахівці з дипломом. Саме вони й цінуються. Олф розуміє, що зробив помилку, не підтримавши старателів у їхній боротьбі за свої права, і приходить відверто поговорити про це з Динни Каїном

Незабаром Олф кінчає життя самогубством. У прощальному листі до дружини він благає простити його — у нього немає іншої можливості забезпечити ee і дочка, а грошей, які вона одержить по страховому полісі, їм вистачить на якийсь час. Старі товариші вирішують поховати Олфа за свій рахунок і зібрати небагато грошей для його близьких

Третя сім’я, який приділено багато сторінок у романі, — це Жан і Марі Робийяр. Здоров і молодим приїхав француз Жан Робийяр в Австралію з Англії, де був учителем. Він мріє зібрати грошей і купити ділянку землі й худоба. Але заробітку батрака не вистачає, і він приєднується до першого ж загону старателів, що устремились за золотом у Південний Хрест

Разом з ним відправляється й Марі. Золота Жан не знайшов і якийсь час працював на руднику. Потім надійшов кухарем у готель. Незабаром Робийяры переїжджають у Калгурли, і Олф обіцяє влаштувати Жана на свій рудник

Але той уже почав кашляти. Разом зі своїм батьком вони споруджують для Марі хатину біля рудника Браун Хилл. Жан продовжує працювати під землею, але його душить кашель: адже рудокопи трудяться з кайлом і буром при світлі ліхтаря у вибоях, де коштує пил. Люди задихаються в димі від підривних робіт. Тисячі гірників гинуть від сухоти, а погані кріплення приводять до нещасних випадків під час частих обвалів

Але люди коштують дешевше кріпильного лісу. Усі розуміють, що дні Жана полічені. В останньому епізоді роману ми бачимо Салли, Морриса й Динни на веранді їхнього загального будинку. У цій бесіді як би підводить підсумок всім життєвим перипетіям під час золотої лихоманки — стара ера золотоискательства на цих копальнях скінчилася, зауважує Моррис.

Починається нова: тепер буде укрупнюватися промисловість і підкоряти все своїм інтересам. Але афери й спекуляції повинні припинитися, уважає Динни, потрібно боротися за свої права, якщо люди не хочуть, щоб їх обкрадали. Вони перемогли в боротьбі за россыпное золото тому, що показали свою силу й згуртованість

Має бути новий етап боротьби. На цій оптимістичній ноті закінчується перша частина трилогії