korotkij zmist budinok pro sim frontoniv kuper dzh f chast 1 - Шкільний Всесвіт

У попередженні автор пише, що всі його герої вигадані й він хотів би, щоб його добуток читали, як «фантастичну повість, де відбилися хмари, що пропливають над округом Эссекс, але не запам’яталася навіть п’ядь його землі».

В одному з городків Нової Англії, на вулиці, що усі називають Пинченовой, коштує старий будинок Пинченов — великий дерев’яний будинок про сім фронтонів. Першим у цьому місці оселився Метью Мол, але, коли селище розрослася, його ділянка сподобався полковникові Пинчену, і полковник домігся від влади дарчої на ці землі. Метью Мол не здавався, і позов тривав до самої смерті Молу, страченого за обвинуваченням у знахарстві. По слухах, перед смертю Метью Мол голосно заявив, що його ведуть на смерть через земельну ділянку, і прокляв Пинчена. Заволодівши ділянкою Молу, Пинчен вирішив побудувати на місці його хатини фамільний особняк про сім фронтонів. Як не дивно, керував будівництвом син старого Метью Молу й виконав свою роботу на совість — будинок був побудований просторий і міцний. Після закінчення будівництва полковник запросив до себе все місто, але, до загального подиву, не вийшов зустрічати гостей. Коли гості на чолі з губернатором увійшли в будинок, вони побачили, що полковник сидить у кріслі під власним портретом мертвий.

Загадкова смерть полковника породила безліч толков, але ніщо не вказувало на те, що вона була насильницькою. І все — таки в народі зложилася думка, що над будинком тяжіє проклін. Полковник претендував на величезні східні землі, але документи, що підтверджують його право на них, не були знайдені, так що спадкоємцям довелося задовольнятися лише колишніми володіннями Пинченов. По слухах, у кожному поколінні Пинченов був хоч один Пинчен, що успадкував жорстокість, проникливість і енергійну хватку, що відрізняли старого полковника. Років сто назад один з них умер при обставинах, що досить нагадували раптова смерть полковника, що ще сильніше зміцнило народ у думці, що над родом Пинченов тяжіє проклін. Тридцять років тому один з Пинченов, як запевняють, був убитий своїм племінником. Правда, чи те за браком доказів, чи те завдяки знатності обвинувачуваного, страта була замінена довічним висновком, а недавно поповзли слухи, що в’язень незабаром вийде з в’язниці. Убитий Пинчен був старим холостяком, що дійшов висновку, що Метью Мол не винуватий, і хотів повернути його нащадкам Будинок про сім фронтонів. Родичі стали проти цьому, але побоювалися, як би старий не заповів його Молам; їхні страхи не підтвердилися — родинні почуття взяли гору, і старий заповів все своє майно іншому племінникові, кузенові свого вбивці. Спадкоємець, що колись був більшим джиґуном, виправився й став досить шановною людиною. Він вивчив право й зробився суддею. Суддя Пинчен вибудував собі великий будинок і навіть кликав до себе жити сестру свого кузена — убивці Гефсибу Пинчен, але горда стара діва не прийняла милостині з його рук і жила в Будинку про сім фронтонів у глибокій бідності, спілкуючись лише з дагерротипистом Холгрейвом, якого пустила жити в далеке крило будинку, щоб не почувати себе такий самотньої, так з дядюшкой Веннером, найдобрішим старим — мастеровым, що любить пофілософствувати на дозвіллі.

Простоявши полтораста років, будинок нагадував «величезне людське серце, що жило самостійним життям і мало пам’ять, де змішалося гарне й дурне». Однієї з особливостей цього будинку були дивні двері, розділена надвоє по горизонталі й постачена оглядовим віконцем. Це були двері дріб’язкової крамниці, що біля ста років тому прорубали тодішній хазяїн будинку, що перебував у скрутному стані й не знайшов кращого засобу поправити свої справи, як відкрити прямо в родовому будинку крамницю. Тепер Гефсиба, не маючи засобів до існування, з болем у серце зважилася піти по стопах свого малопочтенного предка й знову відкрити дріб’язкову крамницю. Згоряючи від сорому, вона впускає першого покупця — сусідського хлопчиська, але все — таки не може взяти з його грошей і віддає йому пряник даром. Покупці не дуже — те дарують крамницю Гефсибы — вуж дуже страшн і непривітної здається їм стара діва, хоча насправді вона не супиться, а просто уважно дивиться своїми короткозорими очами. Після першого трудового дня в її ящику набирається всього кілька мідяків.

Але от увечері перед Будинком про сім фронтонів зупиняється омнібус і з нього виходить молода дівчина — родичка Гефсибы Фиби, що приїхала із села. Спочатку Гефсиба не дуже — те радується нежданій гості, але потроху зм’якшується, тим більше що Фиби виявляється господарської, працьовитої й покладливої. Вона починає торгувати в крамниці, і справи відразу йдуть у гору. Фиби знайомиться з Холгрейвом і дивується, як добре він доглядає за садом і городом. Холгрейв показує їй дагерротипный портрет судді Пинчена, як дві краплі води схожий на портрет полковника Пинчена, що висить у вітальні. Якось уночі Фиби чує шерех і голоси, а ранком Гефсиба знайомить її зі своїм братом Клиффордом — тим самим, котрий був обвинувачений в убивстві дядька й провів тридцять років у в’язниці. Гефсиба все це час чекала брата, зберігаючи його мініатюрний портрет і не вірячи в його винність.

Клиффорд повернувся старим, зломленим, з розумом, що похитнувся, і Гефсиба з Фиби оточують його ніжною турботою. Клиффорд просить забрати портрет полковника Пинчена, уважаючи його злим генієм будинку й своїм, але Гефсиба думає, що не має на це права, і обмежується тим, що закриває його фіранкою. У крамницю до Фиби заходить суддя Пинчен і, довідавшись, що вони родичі, хоче поцілувати дівчину, але вона мимоволі отшатывается, довідавшись у ньому оригінал дагерротипного портрета, показаного їй давеча Холгрейвом. Провідавши, що Клиффорд повернувся, суддя хоче побачити з ним, але Гефсиба не пускає його. Суддя запрошує її разом із Клиффордом переїхати в його заміський будинок і жити там без клопоту й турбот, але Гефсиба рішуче відмовляється. Холгрейв, до якого Фиби спочатку ставиться недовірливо за його неповагу до законів, потроху завойовує її розташування. У свої двадцять два роки він уже встиг з’їздити уздовж і поперек Нову Англію, побувати в Європі й перепробувати купу занять — він служив прикажчиком у сільської лавчонке, учителював у сільській школі, читав лекції про Месмеровом магнетизм. Для нього Будинок про сім фронтонів — втілення огидного Минулого з усіма його дурними впливами, і він живе тут тимчасово й лише для того, щоб краще навчитися ненавидіти це минуле.

Він літератор і читає Фиби свою розповідь про Алісу Пинчен: «Один раз високоповажний Жервез Пинчен викликав до себе юного Метью Молу — онука чаклуна й сина будівельника Будинку про сім фронтонів. Ходили слухи, що Моли знають, де зберігається документ, що дає Пинченам право на володіння великими східними землями, і Жервез Пинчен обіцяв Метью Молу щедра винагорода, якщо той допоможе йому знайти цей документ. В обмін на допомогу Мол зажадав повернути йому земельна ділянка його діда разом з вартим на ньому Будинком про сім фронтонів. Пинчен спочатку обурився, але, подумавши, погодився. Метью Мол сказав, що може знайти папери, тільки якщо йому допоможе дочка Пинчена красуня Аліса. Мол приспав Алісу й змусив її підкорятися своїй волі. Він хотів скористатися її душею як телескопічним снарядом, щоб з його допомогою заглянути в потойбічний мир Йому вдалося вступити в спілкування з учасниками стародавнього позову, але таємницю довідатися не вдався: коли старий полковник хотів розкрити її, йому затулили рота. Мол зрозумів, що на кару за гріхи полковникові прийде мовчати доти, поки документ не втратить силу — так що не видать його спадкоємцям жаданого багатства. Таким чином, Будинок про сім фронтонів залишився в Пинченов, але душу Аліси потрапила у владу Метью Молу, що прирік її на повільне ганебне знущання. Не витримавши приниження, Аліса незабаром умерла, і не було похмуріше й горестнее людини, що йшов за труною, чим Метью Мол, що хотів провчити її за гординю, але зовсім не бажав їй смерті».

Читаючи свою історію, Холгрейв помітив, що Фиби впала в дивне заціпеніння. Здавалося, він може опанувати її душею так само, як колись тесля Метью Мол — душею Аліси, але Холгрейв не зробив цього й просто розбудив Фиби, що здавалися, начебто всі лиха Аліси приключилися з нею самої. Фиби на кілька днів їде в село до рідного: проживши в Будинку про сім фронтонів усього півтора місяця, вона так прив’язалася до його мешканців, що не хоче залишати їх надовго. Під час її відсутності суддя Пинчен знову приходить до Гефсибе. Він упевнений, що Клиффорд знає сімейну таємницю, що дає ключ до нечуваних багатств. Якщо Клиффорд не розкриє її, він грозить засадити його в божевільний будинок, і Гефсиба скрепя серце йде за братом. Вона дуже боїться зустрічі Клиффорда із суддею Пинченом: знаючи раниму душу брата, вона тривожиться за нього й без того слабкий розум. Але кімната Клиффорда порожня. Перелякана Гефсиба вертається у вітальню й бачить суддю, що нерухомо сидить у кріслі. На порозі вітальні коштує радісний Клиффорд. Гефсиба не розуміє, що відбулося, але почуває, що трапилося щось страшне. Клиффорд веде неї з будинку, і вона безвольно йде за ним на вокзал, де вони сідають у поїзд і їдуть неведомо куди.

На наступний ранок жителі Пинченовой вулиці дивуються зникненню двох безпомічних старих, але отут розноситься слух, що вбито суддю Пинчен, і людська поголоска відразу приписує цей злочин Клиффорду й Гефсибе. Вернувшаяся із села Фиби знаходить у будинку одного тільки Холгрейва, що повідомляє її, що суддя Пинчен мертвий, а Клиффорд і Гефсиба зникли. Холгрейв не знає, що відбулося, але він, як і Фиби, упевнений у невинності старих. Холгрейв припускає, що, вражені подібністю кончини судді Пинчена зі смертю холостяка — його дядька, що мала настільки згубні наслідки для Клиффорда, старі зі страху втекли, і боїться, що це викличе на них підозра в убивстві.

На щастя, Клиффорд і Гефсиба вертаються, і Фиби з Холгрейвом, які вже встигли зізнатися один одному в любові, радісно зустрічають їх. Медичний висновок підтверджує, що суддя вмер своєю смертю й ніхто його не вбивав. Більше того, з’ясовується, що й дядька Клиффорда, і суддю Пинчена ніхто не вбивав. Суддя Пинчен, що був у ту пору джиґуном і марнотратом, втратив розташування дядька, і той переписав свою духівницю на користь Клиффорда. Один раз уночі джиґун — племінник забрався в дядюшкин схованка й був пійманий на місці злочину. Старого холостяка вистачив апоплексичний удар, до якого він, як всі Пинчены, мав спадкоємну схильність, а племінник знищив новий заповіт і залишив у секретері старе, по якому все майно дядька діставалося йому. Спочатку він не збирався обвинувачувати Клиффорда в убивстві, але коли справа прийняла пагубний для Клиффорда оборот, умолчал про те, що відбулося насправді, і не заступився за кузена. Доля жорстоко покарала суддю Пинчена: його єдиний син зненацька помер від холери. Таким чином, спадкоємцями судді виявилися Клиффорд, Гефсиба й Фиби.

Одержавши спадщину, вони вирішують перебратися в заміський будинок судді Пинчена. Перед від’їздом вони збираються у вітальні Будинку про сім фронтонів. Дивлячись на портрет полковника й немов съеживаясь під його суворим поглядом, Клиффорд почуває, як у ньому оживає якийсь неясний спогад дитинства. Холгрейв підказує йому, що, імовірно, він знав, де розташований схована пружина, що відкриває схованку. І правда, Клиффорд згадує, як один раз випадково наткнувся на неї. Колись при натисканні на неї портрет піднімав, але тепер механічний пристрій заіржавіло, і коли Холгрейв натискає на неї, портрет разом з рамою зривається зі стіни й падає на підлогу. У стіні відкривається поглиблення, де лежить стародавній пергамент, що затверджує за полковником Пинченом і його нащадками виключне право на володіння великими східними землями. «Це той самий пергамент, пошуки якого коштували життя й щастя красуні Алісі», — говорить дагерротипист, натякаючи на свій твір. Саме цей документ шукав суддя Пинчен, якому Клиффорд колись розповів про свою знахідку. Тепер це просто шматок старої шкіри, що не має юридичної чинності. Фиби дивується, звідки все це відомо Холгрейву, і парубок зізнається, що його справжнє прізвище — Мол. Син страченого Метью Молу, будуючи Будинок про сім фронтонів, зробив поглиблення в стіні й сховав туди документ, що засвідчує право Пинченов на східні землі. Так, через несправедливо привласнений город Метью Молу, Пинчены втратилися декількох тисяч акрів східних земель. Якийсь час через до Будинку про сім фронтонів під’їжджає коляска й відвозить його мешканців у новий будинок. Вони беруть із собою навіть дядюшку Веннера, щоб оселити його в затишному маленькому будиночку, що коштує в них новому саду