Батько Білого Ікла — вовк, мати, Кичи, — наполовину вовчиця, наполовину собака. Поки ще в нього немає ім’я. Він народився в Північній Глухомані й вижив єдиний із усього виведення. На Півночі часто доводиться голодувати, це й погубило його сестер і братів. Батько, одноокий вовк, незабаром гине в нерівній сутичці із клуса. Вовченя й мати залишаються вдвох, він часто супроводжує вовчицю на полювання й незабаром починають осягати «закон видобутку»: їли — або з’їдять тебе самого. Вовченя не може ясно сформулювати його, а просто живе по ньому. Крім закону видобутку, існує безліч інших, котрим варто коритися. Життя, що грає у вовченяті, сили, що управляють його тілом, служать йому невичерпним джерелом щастя.Мир повний несподіванок, і один раз по дорозі до струмка вовченя натикається на незнайомі йому істоти — людей. Він не тікає, а припадає до землі, «скований страхом і готовий виявити ту покірність, з якої його віддалений предок ішов до людини, щоб погрітися в розведеного їм багаття». Один з індіанців підходить ближче, і коли його рука стосується вовченя, той вистачає її зубами й відразу одержує удар по голові. Вовченя скиглить від болю й жаху, мати поспішає йому на допомогу, і раптом один з індіанців повелительно кричить: «Кичи!», довідавшись у ній свого собаку («батько в неї був вовк, а мати собака»), що втік рік назад, коли в черговий раз наступив голод. Безстрашна мати — вовчиця, до жаху й здивування вовченяти, повзе до індіанця на череві. Сірий Бобр знову стає хазяїном Кичи. Йому ж тепер належить і вовченя, якому він дає ім’я — Біле Ікло.Білому Іклу важко звикати до нового життя в стійбище індіанців: він безупинно змушений відбивати атаки собак, йому доводиться строго дотримувати законів людей, яких він уважає богами, найчастіше жорстокими, іноді — справедливими. Він осягає, що «тіло бога священне», і ніколи більше не намагається вкусити людини. Викликаючи у своїх побратимів і в людей тільки одну ненависть і вічно ворогуючи з усіма, Біле Ікло розвивається швидко, але односторонньо. При такому житті в ньому не можуть зародитися ні добрі почуття, ні потреба в пещенні. Але в моторності й хитрості з ним не може зрівнятися ніхто; він бігає швидше всіх інших собак, а битися вміє злее, ожесточеннее й розумніше, ніж вони. Інакше йому не уцелеть. Під час зміни місця стійбища Біле Ікло тікає, але, очутившись один, відчуває страх і самітність. Гнаний ними, він розшукує індіанців. Біле Ікло стає їздовим собакою. Через якийсь час його ставлять на чолі запряжки, що ще підсилює ненависть до нього його побратимів, якими він править із лютою непохитністю. Старанна робота в запряжці зміцнює сили Білого Ікла, і його розумовий розвиток завершується. Мир навколо суворий і твердий, і в Білого Ікла немає на цей рахунок ніяких ілюзій. Відданість людині стає для нього законом, і з народжені на волі вовченяти виходить собака, у якій багато вовчого, і все — таки це собака, а не вовк.Сірий Бобр привозить у Форт Юкон кілька тюків з хутрами й тюк з мокасинами й рукавицями, сподіваючись на більшу наживу. Оцінивши попит на свій товар, він вирішує торгувати не поспішаючи, тільки б не продешевити. У Форту Біле Ікло вперше бачить білих людей, і вони здаються йому богами, що володіють ще більшою могутністю, чим індіанці. Але вдачі богів на Півночі досить грубі. Одне з улюблених розваг — бійки, які затівають місцеві собаки із собаками, що тільки що приїхали разом з новачками хазяями на пароплаві. У цьому занятті Білому Іклу немає рівних. Серед старожилів є людина, якому собачі бійки роблять особливу приємність. Це виконуючу всяку брудну роботу злісний, жалюгідний боягуз і виродок на прізвисько Красавчик Смит. Один раз, підпоївши Сірого Бобра, Красавчик Смит купує в нього Білого Ікла й найжорстокіших побоїв змушує того зрозуміти, хто його новий хазяїн. Біле Ікло ненавидить цього божевільного бога, але змушений коритися йому. Красавчик Смит робить із Білого Ікла справжнього професійного бійця й улаштовує собачі бої. Для збожеволілі від ненависті, зацькованого Білого Ікла бійка стає єдиним способом виявити себе, він незмінно виходить переможцем, а Красавчик Смит збирає гроші із глядачів, що програли парі. Але бійка з бульдогом ледве не стає для Білого Ікла фатальний. Бульдог вцепляется йому в груди й, не розтискаючи щелеп, висить на ньому, перехоплюючи зубами усе вище й підбираючись до горла. Бачачи, що бій програний, Красавчик Смит, втративши залишки розуму, починає бити Білого Ікла й топтати його ногами. Собаку рятує високий парубок, приїжджий інжен
ер з копалень, Уидон Скотт. Розтиснувши за допомогою револьверного дула щелепи бульдога, він звільняє Білого Ікла від смертельної хватки супротивника. Потім викуповує пса в Красавчика Смита.Біле Ікло незабаром приходить у себе й демонструє новому хазяїнові свою злість і лють. Але в Скотта вистачає терпіння приручити собаку пещенням, і це будить у Білому Іклі всі ті почуття, які дрімали й уже наполовину стихли в ньому. Скотт задається метою винагородити Білого Ікла за все те, що тому довелося винести, «надолужити той гріх, у якому людина була винна перед ним». За любов Біле Ікло платить любов’ю. Він довідається й прикрості, невід’ємні від любові, — коли хазяїн зненацька їде, Біле Ікло втрачає інтерес до всього на світі й готовий умерти. А після повернення Скотта вперше підходить і притискається до нього головою. Один раз увечері поруч із будинком Скотта лунає ричання й чиїсь лементи. Це Красавчик Смит безуспішно намагався повести Білого Ікла, але неабияк поплатився за це. Уидону Скоттові має бути вертатися додому, у Каліфорнію, і він спочатку не збирається брати із собою пса — навряд чи той винесе життя в жаркому кліматі. Але чим ближче від’їзд, тим більше хвилюється Біле Ікло, а інженер коливається, але все — таки залишає собаку. Але коли Біле Ікло, розбивши вікно, вибирається із замкненого будинку й прибігає до сходень пароплава, серце Скотта не витримує.У Каліфорнії Білому Іклу доводиться звикати до зовсім нових умов, і це вдається йому. Вівчарка Колі, що довго досаждала псові, стає зрештою його подругою. Біле Ікло починає любити детишек Скотта, йому подобається й батько Уидона, суддя. Суддю Скотта Білому Іклу вдається вберегти від помсти одного із засуджених їм, відспіваного злочинця Джима Хилла. Біле Ікло загризло Хилла, але той всадив у пса три кулі, у сутичці в пса виявилася зламані задня лапа й кілька ребер. Лікарі вважають, що в Білого Ікла немає ніяких шансів вижити, але «Північна глухомань нагородила його залізним організмом і живучістю». Після довгого видужання з Білого Ікла знімають останню гіпсову пов’язку, останній бинт, і він, похитуючись, виходить на сонячну галявину. До пса підповзають щенята, його й Колі, і він, лежачи на сонечку, повільно поринає вдремоту.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *