korotkij zmist bez vini vinnij ostrovskij a n - Шкільний Всесвіт

Дія відбувається в другій половині XIX в., у губернському місті, у небагатій квартирі на окраїні. Любов Іванівна Отрадина, «дівиця шляхетного походження», що живе своєю працею, шиє й розмовляє з покоївки. З розмови з’ясовується, що коханий героїні, батько її дитини Муров ніяк не призначить дня весілля. Жінки обговорюють повернення в місто подруги Отрадиной, Ше — Лавиною, що одержала сумнівним способом величезна спадщина від багатого старого й готується до весілля. Приходить Муров, говорить, що не зважується сказати матері, від якої повністю залежить, про намір женитися на безприданниці, повідомляє про необхідність виїхати по материнських справах, проявляє байдужість до сина, якому вже три роки й живе він у міщанки Галчихи, що бере дітей на виховання. Під час розмови приїжджає Шелавина. Муров, на диво Отрадиной, ховається від її в спальні. Шелавина бовтає про весілля, про плаття й показує подрузі фотографію нареченого. Отрадина довідається Мурова. Після від’їзду подруги вона гнівно виганяє його. У цей час вбігає Галчиха зі звісткою, що її син Гриша вмирає. «Ну, тепер ви зовсім вільні», — говорить Отрадина Мурову й тікає. «Я за вами їду», — відповідає Муров.

Друга дія відбувається в готелі, через сімнадцять років. Багатий пан Дудукин, заступник акторів, чекає повернення знаменитої акторки Олени Іванівни Кручининой, що гастролює в місті. З’являється премьерша місцевого театру Коринкина. Вона повідомляє про скандал, улаштованому молодим актором Незнамовым місцевому багатієві Мухобоеву. За словами акторки, у Незнамова «гостра й зла мова й самий дурний характер». Коринкина їде, вертається Кручинина, розповідає Дудукину, що попросила губернатора простити Незнамова й не виганяти його з міста На її розпити про парубка Дудукин відповідає, що Григорій Незнамов — незаконнонароджений, був узятий на виховання й повезений у Сибір, одержав деяке утворення, але після смерті названого батька й вторинного заміжжя вдови його стали кривдити й переслідувати в будинку. Він утік, був повернутий по етапі, із працею виправив якийсь посвідка на проживання, пристав до трупи й тепер увесь час побоюється, як би його не відправили назад по етапі. Кручинина розповідає свою історію, говорить, що, побачивши свого вмираючої дитини, знепритомніла, сама занедужала дифтеритом, а коли поправилася, їй сказали, що син умер. Хвору, неї взяла до себе багата далека родичка, у якої вона й прожила до її смерті як компаньйонка, подорожувала з нею, а після одержала в спадщину деякий стан і вирішила стати акторкою. Тому, що не видала свого сина в труні, їй усе здається, що він живий, вона думає про нього, мріє зустріти. Дудукин умовляє неї берегти себе, відмовитися від фантазій і йде. Раптово в номері з’являються Незнамов і Шмага, дожидавшиеся Кручинину в буфеті. Від імені Незнамова Шмага дорікає Кручинину за її заступництво, про яке її не просили. Кручинина вибачається. Незнамов говорить про свої образи, про докори, якими його будуть дошкуляти товариші по трупі. З його міркувань видна озлобленість, невір’я в які б те не було добрі спонукання людей, тому що він «дитиною по етапі ходив без усякої провини», тільки через відсутність паперів. Розстроєна Кручинина гаряче говорить про те, що він ще мало бачив у житті, добрих людей, за її словами, на світі багато, особливо жінок. Вона не перестане допомагати людям, хоча це не завжди кінчається добром. Незнамов уражений і розчулений, а Шмага вимагає, щоб Кручинина оплатила їхній рахунок у буфеті й дала «у борг». Збентежений Незнамов виганяє його й вибачається перед Кручининой, що дає йому грошей на пальто для Шмаги. Прощаючись, він цілує їй руку, а вона його — у голову. З’являється «недоумкувата жебрачка», у якій Кручинина довідається Галчиху. Вона просить неї показати могилу сина, але баба говорить, що хлопчик видужав, поправляючись, усе кликав «мама, мама», а потім вона за гроші віддала його бездітній парі, Муров же це схвалив і ще додав їй грошей від себе. Більше Галчиха нічого не може згадати. Кручинина, ридаючи, викликує: «Яке лиходійство!» Третя дія відбувається в театральній убиральні Коринкиной. Вона скаржиться першому коханцеві Миловзорову, що гра Кручининой захопила не тільки публіку, але й трупу, а у вас «своя акторка, ви повинні її підтримувати». Вона передає розповідь Дудукина про життя Кручининой, цинічно витлумачуючи її долю як історію жінки вільної вдачі. Вона пропонує Миловзорову нацькувати на Кручинину Незнамова, підпоївши його й «розвінчавши» у його очах Кручинину. Той погоджується. Навестившему її Дудукину вона радить сьогодні ж улаштувати вечір на честь Кручининой. З’являється Шмага, що запевняє, що Незнамов «втратив нитку в житті», відмовляється від трактирних задоволень і захоплюється Кручининой. Після відходу Дудукина й Шмаги з’являється Незнамов. Коринкина приймається з ним кокетувати й умовляє його поїхати з нею на вечір до Дудукину. Незнамов і Миловзоров залишаються одні й говорять про Кручининой, Миловзоров погоджується визнати її акторський дарунок, але поступово переказує складену Коринкиной версію її життя. Незнамов вдається у відчай, але все — таки трохи сумнівається, чи правда це, вирішує перевірити всі ввечері й іде. Що приїхала Кручинину Коринкина залишає у своїй убиральні, кращої в театрі, і йде. З’являється Муров, виражає своє замилування грою Кручининой і запитує, не Отрадина чи вона. Підтвердивши його здогад, вона відмовляється говорити про себе й вимагає сказати, де її син. Муров, надеявшийся, що вона не знає про його видужання, змушений повідомити, що його всиновив багатий купець. У своїй розповіді він згадує, що надяг на дитину золотий медальйон, колись подарований йому Отрадиной. Після цього він говорить, що сімейне життя його
була нещаслива, але, овдовівши, він успадкував величезний стан дружини, а побачивши Кручинину, зрозумів, якого скарбу втратився, і тепер просить її стать пані Муровой. На все це Кручинина відповідає: «Де мій син? Поки я його не побачу, іншої розмови між нами не буде». Знову з’являються Незнамов і Шмага, розмовляючи про розказаний Миловзоровым плітці, який Незнамов те вірить, то сумнівається. Він підозрює тут інтригу, але Шмага поволі зміцнює його в недовірі до Кручининой. Украй напружений Незнамов іде зі Шмагой у трактир «Збори веселих друзів». Остання дія відбувається в саду садиби Дудукина. Корин — Кина кличе акторів до закуски й потихеньку доручає Миловзорову як треба «підігріти» Незнамова. Кручинина розповідає Дудукину про визнання Галчихи й скаржиться, що не може знайти ніяких слідів сина. Дудукин намагається неї заспокоїти й уважає пошуки безнадійними. З’являється Муров, Дудукин іде посадити гостей за карти, а Муров повідомляє, що навів довідки й з’ясував, що їхній син і його названий батько занедужали й умерли (при цьому він постійно плутає прізвище усиновителя). Кручинина не вірить. Тоді Муров вимагає, щоб вона виїхала й своїми пошуками не кидала тінь на його репутацію в місті, де в нього всі дела й тому він не може виїхати з нього сам. У противному випадку він загрожує їй неприємностями. Кручинина відповідає, що не боїться його й буде продовжувати пошуки. Дудукин запрошує всіх до вечері. Кручинина хоче повернутися в готель, тоді її просять хоча б випити на дорогу шампанського. Коринкина говорить Незнамову й Шмаге, щоб вони за столом при Кручининой не говорили про дітей. Незнамов бачить у цьому підтвердження розповідей про Кручининой і обіцяє вимовити тост «про дорослий». Після врочистого спічу на честь Кручининой і її відповідної мови, у якій вона розділяє успіх з усією трупою, Незнамов раптово вимовляє тост «за матерів, які кидають своїх дітей», і в патетичному монолозі описує нещастя дітей, що терплять нестаток, а головне, глузування. При цьому він згадує, що деякі надходять ще гірше, обдаривши кинутої дитини якою — небудь золотою дрібничкою, що постійно нагадує йому про його матір, що кинула. Уражена Кручинина кидається до нього й дістає з його груди свій медальйон, з лементом «він, він!» вона непритомніє. Вражений Незнамов обіцяє нікому не мстити за злу інтригу, тому що він тепер «дитина» і запитує в пришедшей у себе Кручининой, де його батько. Глянувши на переляканого Мурова, Кручинина говорить синові: «Твій батько не коштує того, щоб шукати його», обіцяє, що Незнамов буде вчитися й, маючи явний талант, стане гарним актором, а материнське прізвище не гірше ніякої інший

Додав: