kobzari tvir na vilnu temu - Шкільний Всесвіт

Издревле поети — піснярі, які оспівували славу народу, його труднощі й суми, свята й веселощі, називалися в слов’янських народів кобзарями. Деякі з них заслуговували такої поваги простого люду, що пам’ять про їх дотепер витає, незважаючи на минулі століття й зміни укладу життя. При цьому такі кобзарі часто зустрічалися й зі зворотною стороною медалі — ненавистю влада імущих

Хто такі кобзарі? Коли з’явилися? Яку функцію виконували? Якими повноваженнями володіли? Є чи сучасний плин кобзарів? Ці й інші питання виникають, коли говориться про співаків і розповідачів казок, що беруть на себе відповідальність за моральне й духовне утворення народу своїх днів

Кобза — це музичний інструмент, що був популярний у вуличних музикантів, що грають для простого народу. Тому їх і називали кобзарями. Хоча, крім кобзи, використовувалися й ліри, і бандури. Тому народних поетів, що оспівують радості й суми своїх побратимів, називали відповідно лірниками й бандуристами. Чимало в ряди кобзарів влилося тих, хто був покалічений на війнах і по життю людей. Але всі ці «старці» були небайдужими, талановитими, енергійними й розумними людьми

Перші згадування, які дають деякі словники про кобзарів, зустрічаються в 1587 році. Хоча, напевно, ця дата неточна. Адже ще в Галицько — Волинському літописі згадується співак, що користувався заступництвом архієпископа. І було це в середині ХІІІ століття

Всім відомо, що кобзарі вели активний образ життя

Разом зі своїм інструментом, а іноді й із хлопчиком — поводирем, вони подорожували. Так вони першими дізнавалися новини, а потім передавали їх всім що зустрічається. Це дуже нагадує сучасну професію журналіста. Але не тільки одержувати й переказувати новини повинні були кобзарі. Але й допомагати людям у тім, щоб вони не забули традиції, культуру свого народу, а також улюблених героїв і їхніх подвигів. Мало того, але вони самі були творцями творчості, що назвуть у майбутньому народним

Будучи істинно віруючими людьми, кобзарі вели активну діяльність за чистоту віри й вдач своїх співвітчизників. Але не всім подобалося, що до них ставляться з таким шануванням і повагою. Тому, довгий час, як церква, так і правлячі кола намагалися контролювати вільнодумців — співаків

Традиції кобзарської діяльності стали відроджуватися в 80 — х рр.. Стало пригадуватися творчість як Великого Кобзаря — Т. Г.Шевченко, так і іншого не менш відомого кобзаря Григорія Сковороди