kniga v xxi stolitti viklyuchennya abo povsyakdennist tvir po rosijskij movi - Шкільний Всесвіт

Твір — Міркування

Не так вужі й давно, наприкінці XX століття, учені прогнозували зникнення книжкової культури взагалі. Мов, навіщо книги з паперу, якщо тепер існує можливість всю Національну бібліотеку записати на один кристал! Так, можливості інформаційних технологій сьогодні досягли так далеко, як не заглядали навіть наукові фантасти. Але книги залишаються й ще довго будуть залишатися більшим надбанням культури

Як добре пахне друкованою фарбою новенька книжка! Які гарні в ній кольорові ілюстрації! Можна погортати її сторінки сюди, переглянути коментарі

Книги вже багато тисячоріч супроводжують людську цивілізацію. Нас вражають таємничі зарубки — напису з палеолітичних печер, клинописні знаки на чорному базальті, якими записано перші у світі людські закони, глиняні дощечки з руїн древнього Вавилона, єгипетські ієрогліфи, виведені на папірусах. Найдавніша книга у світі — 13 папірусних томів з нумерованими сторінками в шкіряній оправі. Вони знайдені 1946 року в Луксоре, а написані — в III сторіччі н. е.

Так довго книги переписували за високими стінами монастирів, приковували книги ланцюгами до церковних стін, як велику цінність передавали в спадщину. Понад дев’ятсот років тому ченці — стенописцы зобразили київського князя — воїна Святослава в знак його освіченості — із книгою в руках. Усім відома перша на Русі бібліотека, створена Ярославом Мудрим. На Євангеліях, привезених зі своїм приданим київською князівною Ганною Ярославівною, присягалися французькі королі в Реймсі. Більшим багатством сучасних бібліотек є стародруки — шедеври Иоганна Гутенберга й Івана Федорова. Навіки ввійшли в скарбницю культури українського народу «Апостол», «Острозька Біблія». В останній було застосовано шість друкованих шрифтів, двоколонний набір, титульний аркуш

Та й сьогодні, коли на комп’ютерних дисках у мене вже зібрано стільки книжок, скільки в районній бібліотеці, я все — таки йду в бібліотеку, щоб взяти книгу, що вже побувала в багатьох читачів. Вона зберегла їхні схвальні написи, знаки обурення або питання. Хтось упустивши під впливом емоцій на сторінку злізу. Хтось забув між сторінками китайську закладку із шовковими кистями. Один раз у бібліотеці я переглядала томик Пушкіна, виданий 1899 року, у рік століття від дня народження поета, і знайшла там засохлу квітку. Напевно, у якийсь червневий ранок цю книжку читала юна гімназистка — і зробила свою закладку, поклавши тоненьку квіточку, що і збереглася до початку третього тисячоріччя серед пожовклих сторінок книги

А які чудові золоті, срібні, шкіряні оправи стародруків — прекрасні добутки середньовічних художників! Це чарівні вироби голландських, французьких, німецьких ювелірів

У відділі найрідших книг і рукописів Харківської наукової бібліотеки ім. Короленко зберігається багато стародруків, малоформатних, малотиражних книжок, які давно вже стали бібліографічною рідкістю, книжки савтографами.

Напису на книгах — це цікавий предмет колекціонування. Віршовані побажання, філософські сентенції, навіть дати з підписами великих людей можуть стати в корисними тим, хто вивчає їх творчість

Зразком читацької любові до книги є екслібрис. Буквально це слово означає — «Із книг». Це графічний знак, яким власник намічає свої книги. Екслібрис завжди містить малюнок на тему літературних або наукових смаків власника. Перші екслібриси з’явилися в Німеччині в другій половині XV ст. їх створювали Альбрехт Дюрер, Ганс Гольбейн — Молодший, Лукас Кранах

Колись, напевно, електронні книги будуть поширені, як газети, буде можливість, сидячи в поїзді, підключитися до найбільшого у світі бібліотеці й перегортати сторінки, натискаючи на клавіші, але неможливо буде комусь подарувати цей твір мистецтва, написати другові кілька зворушливих слів або з гордістю показувати друзям раритет, за яким полював багато років…