kazki saltykova shhedrina syuzhetni linii j obrazi saltykov shhedrin - Шкільний Всесвіт

Казки Салтыкова’Щедріна відрізняють не тільки їдка сатира й справжній трагізм, але й своєрідна побудова сюжету й образів. До написання «Казок» автор підійшов уже в дозрілих літах, коли багато чого було осмислено, пройдене й детально обдумано. Звертання до самого жанру казки також невипадково. Казка відрізняється иносказательностью, ємністю висловлення. Обсяг народної казки теж не дуже великий, що дозволяє зосередитися на одній конкретній проблемі й показати її як би через лупу. Мені здається, що для сатири казка є практично ідеальним жанром, оскільки навіть езопова мова зовсім не утрудняє прочитання й розуміння «хто є хто». Крім того, іносказання допомагає перебільшувати той або інший порок, що веде до ситуації гротеску. У свою чергу гротеск допомагає глянути на проблему під іншим кутом і в збільшеному світлі. Це допомагає усвідомити всю безглуздість ситуації

Казка має кілька певних рис. Серед них можна відзначити особливість сюжетних ліній і казкових образів. У будь — якій народній казці присутня протистояння Добра й Зла. У Салтыкова’Щедріна яскраво виражена опозиція «вищі шари суспільства» — селяни або інтелігенція, «гнобителі — пригноблені», але при цьому авторська симпатія не завжди на стороні бедных. Автор взагалі рідко віддає перевагу якому’або героєві своїх казок. Виключенням можна вважати казку «Христова ніч». Тут піддаються розгляду християнські істини й моральні цінності — немає пощади тільки зрадникам

З іншого боку, не скрізь простежується й презирство до персонажів — вовки злі й жадібні тільки тому, що «конституція в них така». Така споконвічна природа речей, яку не можна змінити. Автор виступає неупередженим суддею, усього лише оповідачем, що не пропонує конкретного рішення, а показують реальні персонажі в казкові декораціях

Ще однією відмінністю казки народної від казки Салтыкова’Щедріна можна вважати правило гарного кінця. У добутках Салтыкова’Щедріна кінець далеко не завжди благополучний, найчастіше він буває трагічним. Чому письменник не намагається створити добуток відповідно до канонів жанру? Мені здається, що щасливий кінець суперечив би самим принципам Салтыкова’Щедріна й не виконував би тих завдань, які поставив перед собою автор. Ціль казок полягає в тім, щоб задуматися над власними пороками й недоліками, усвідомити їхню значущість і масштабність. Тільки великий страх міг би хоч яким’те образом допомогти їх виправити. Природно, при щасливому кінці весь зміст поставленого завдання губиться

Персонажі казок Салтыкова’Щедріна діляться на тварин, які наділені людськими якостями в традиції російської народної казки; людей — представників сучасної письменникові епохи, билинні й біблійні образи. Кожний із цих образів дуже чітко промальований, автор опирається на асоціації читача й, більше того, упевнений, у правильності прочитання й тлумачення. Така довіра з боку автора викликає в мене своєрідну гордість

Мова й стиль казок вражають своєю простотою, що, як ні парадоксально, робить їх ще більше трагичными і яскравими. Образи, створені більше століття назад, зберігають актуальність і донині. Завжди були й будуть ті, хто захоче пожити за чужий рахунок, слабкі й пасивні люди, що виправдують свої пороки довготерпінням і виставляють недоліки достоїнствами. Завжди були й будуть вічно впевнені у своїй правоті начальники’самодури, покірливі підлеглі й просто ледарі, що люблять поразмышлять про долі людства, при цьому нічого не роблячи для того, щоб зробити життя прекрасніше. Але в казках є й застереження: не варто забувати про те, що трапляється підміна загальнолюдських моральних цінностей на ті якості, які зручніше. Набагато легше пройти повз нужденну людину, чим простягнути йому руку допомоги. Набагато легше засудити людину, чим спробувати його зрозуміти. Зрештою, набагато легше бути вовком, ведмедем, зайцем, воблою, лисицею або карасем, чим просто людиною