josip brodskij nepovtornij poetichnij mir brodskij josip - Шкільний Всесвіт

Останні десятиліття ми безперешкодно можемо прочитати вірші Йосипа Бродського. Вільно. Чверть століття назад його вислали з Ленінграда. Вісім років він рятувався від гонінь і був змушений виїхати за кордон. Відтоді вірші Бродського ходили з будинку в будинок конспіративно, при обшуках їх вилучали начебто крамолу

А в 1988 році Шведська королівська академія присудила Бродському Нобелівську премію. І журнали навперебій стали друкувати його вірші й поеми, спогади. Почалося видання його книг на Батьківщині. Його творчість протягом чверті століття користується широкою популярністю. Він був не тільки визнаним лідером російськомовних поетів, але й однієї із самих значних фігур у сучасній світовій поезії, його добутки переводяться на всі основні мови миру

Життя Бродського багата драматичними подіями, несподіваними поворотами, болісними пошуками свого місця. Поет народився й виріс у Ленінграді. З містом на Неві зв’язані перші кроки в поезії. На початку шістдесятих років Ганна Ахматова називала Бродського своїм літературним спадкоємцем. І надалі саме з ним зв’язувала надії на новий розквіт російської поезії, порівнюючи його по масштабі дарування з Мандельштамом. Тема Ленінграда займає значне місце в ранній творчості поета: «Станси», «Станси місту», «Зупинка в пустелі». Характерно початок «Стансів»:

Ні країни, ні цвинтаря

Не хочу вибирати

На Васильевский острів

Я прийду вмирати

Однак і в зрілій творчості поета, у добутках, написаних в еміграції, час від часу виникає ленінградська тема:

Я народився й виріс у балтійських болотах,

Поруч сірих цинкових хвиль,

Завжди набігали по двох

И звідси — всі рими,

Звідси той бляклий голос,

Кучерявий між ними,

Як мокре волосся…

Нерідко ленінградська тема передається поетом непрямими шляхами. Така важлива для зрілого Бродського імперська тема у своїх джерелах пов’язана з життям у колишній столиці Російської імперії. Підкреслений аполітизм поезії Бродського різко дисонував із принципами офіціозної літератури; поета обвинувачують у дармоїдстві й засуджують на п’ять років посилання, хоча до цього часу (1964 рік) перу Йосипа Олександровича належало біля ста віршів. Через півтора року він повернувся в Ленінград, багато працював, займався перекладами. Це вигострювало його поетичну лексику. Але офіційно він не визнаний, вірші його не друкуються, статті про нього — самі невизначені. В 1972 році Бродський змушений був виїхати в США, де був почесним професором ряду університетів. У США один за іншим виходять його поетичні збірники: «Вірші й поеми», «Зупинка в пустелі», «В Англії», «Кінець прекрасної епохи»… В останні роки життя Йосип Бродський всі частіше виступав як англомовний автор

Для раннього поета характерна динаміка: рух, дорога, боротьба. Вона впливала на читачів. Добутку цього періоду порівняно прості за формою. Границя між раннім і зрілим Бродським доводиться на 1965 — 1968 роки. Поетичний мир його як би застигає, починають переважати теми кінця, тупика, темряви й самітності, безглуздості всякої діяльності:

Ший безодню борошн,

Намагайся, переборщуй в усердьи!

Але навіть думка про — як його! —

Бессмертьи — є думка про самітність, мій друг

У цей період темою творчості поета стають любов і смерть. Однак любовної лірики в традиційному змісті в Бродського немає. Любов виявляється чимсь тендітним, ефемерним, майже нереальним:

У яку — небудь майбутню ніч ти знову прийдеш втомлена,

Худа, і я побачу сина або дочку,

Ще ніяк не названих — тоді я не сіпнуся

До вимикача й ладь руки не простягну вже, не вправі

Залишити вас у тім царстві тіней, безмовних,

Перед огорожею днів, що впадають у залежність від яви,

З моєю недосяжністю вней.

Любов часто бачиться як би через призму смерті, сама ж смерть виявляється досить конкретної, матеріальної, близької:

Це абсурд, брехня: череп, кістяк, коса

«Смерть прийде, у неї будуть твої очі».

У поезії Бродського відроджуються філософські традиції. Оригінальність його філософської лірики проявляється не в розгляді тої або іншої проблеми, не у висловленні тої або іншої думки, а в розробці особливого стилю, заснованого на парадоксальному сполученні крайньої безстрасності, на прагненні до чи ледве не математичної точності вираження з максимально напруженою образністю

Свою літературну діяльність поет зіставляє зі спорудженням Вавилонської вежі — вежі слів, що вічно буде будуватися. У творчості Бродського можна відшукати парадоксальне сполучення експериментаторства й традиційності. Даний шлях, як виявила практика, не приводить до тупика, а розшукує своїх новоспечених прихильників

Передчасна кончина поета обірвала його життєвий шлях, але не шлях його поезії до разумам всі нових і нових шанувальників