istorichnij istorichne socialno istorichne j zagalnolyudske u tvorax mikoli gogolya gogol mikola - Шкільний Всесвіт

Твір Гоголя охоплюють період 40 — х років XIX століття. Це час розгулу бюрократії й чиновницького апарата в сприятливі для цього умовах російської дійсності. Крім того, цей час нещадної експлуатації народу, пригнобленого й безправного, живучого під гнітом кріпосного права. Гоголь — великий письменник свого часу. Він перший у Російській літературі спробував сатирично зобразити чиновників, підлабузників і хитрунів, що пристосувалися добувати гроші за рахунок дурості Інших

Гоголь написав багато добутків, у яких тема викриття хабарників, підлабузників, низькопоклонників стала центральної. Це поема «Мертві душі», у якій письменник висміяв суспільство поміщиків — кріпосників, бюрократ^ — бюрократів — урядовців — бюрократів; комедія «Ревізор», повести «Ніс» і «Шинель», що показують дурість людей, керуючих державою

Соціально — історичні риси властиві всім героям Гоголя. Існуюча соціальна дійсність наклала глибокий відбиток на характери й погляди людей того часу. Це можна показати на прикладі будь — якого твору Гоголя. Візьмемо, наприклад, «Мертві душі». У цьому добутку виведена ціла галерея моральних виродків, типажів, що стали загальними іменами. Гоголь послідовно зображує поміщиків, чиновників і головного героя поеми — ділка Чичикова. Зупинимося докладніше на типах поміщиків. Всі вони є визискувачами, що висмоктують кров із кріпаків. Але п’ять портретів, виведених у добутку, все — таки відрізняються друг від друга. Усім їм властиві не тільки історичний — історичну — історичне — історична — соціально^ — історичні, але й загальнолюдські риси й пороки. Наприклад, Манилов. Він не просто дурний мрійник, нічого не робить, що не бажає трудитися. Всього його заняття складаються з вибивання попелу із трубок на підвіконня або в необґрунтованих прожектах про міст через ставок так про купецькі крамниці, у яких буде продаватися всяка їжа для селян. Образ Манилова є знахідкою Гоголя. У російській Літературі він знайде продовження у творчості Гончарова. До речі, як образ Манилова, так і образ Обломова став загальним

В іншій главі з’являється «дубинноголовая» Коробочка, але цей образ не так вуж і однобокий, як прийнято писати про нього в критику. Настасья Петрівна — жінка добра, гостинна (адже Чичиков попадає до неї вночі, збившись із дороги), хлібосольна. Вона не так тупа, як прийнято про неї думати. Вся її «тупість» виникає тому, що вона боїться продешевити, продати «мертві душі» собі в збиток. Вона, скоріше, морочить Чичикова. Але той факт, що вона практично й не дивується пропозиції Чичикова, говорить про її безпринципність, а не отупости.

Говорячи про поміщиків, не можна не згадати ще одну рису, породжену ладом, — це спрага накопичення, наживи й глибока ощадливість у всіх уживати^ся делах, що. Такий Собакевич. Це людина, безперечно, хитрий і розумний, адже він перший з поміщиків зрозуміла, навіщо Чичиков скуповує мертві душі. Зрозумів і надув, підсунувши в списки померлих селян жіноче ім’я Єлизавета Горобець, що він написав через «ер». Але спрага накопичення приводить до своєї абсолютної протилежності — до вбогості. Ми це бачимо в Плюшкине, вічному образі Скупого. Плюшкин перетворився у тварина, втратив навіть свою підлогу (Чичиков навіть приймає його за жінку), став «дірою на людстві».

Бюрократизм і самодержавство сприяють появі в Росії ділків, подібних Чичикову, готових іти до своєї мети по головах інших, більше слабких людей, іти до мети, розштовхуючи інших ліктями. Підтвердженням цьому служить історія життя Чичикова: спочатку він «надув» свого вчителя, потім повытчика, потім свого митник^ — митника — товариша — митника. Тут Гоголь показує, що пристрасть наживи вбиває в людині все людське, розтліває його, омертвляє його душу

У комедії «Ревізор» перед нами та ж дурість, боягузтво, непорядність героїв. Головний герой Хлестаков — уособлення щиросердечної порожнечі, фанфаронства, дурості. Він схожий на порожню судину, якім можна наповнити чим завгодно. Саме тому чиновники повітового міста Н. приймають його за поважну особу. Вони хочуть бачити в ньому ревізора, і він поводиться так, як по їхніх поняттях повинен поводитися ревізор — хабарник. В образі Хлестакова Гоголь висміює щиросердечну порожнечу, хвастощі, прагнення видати бажане за дійсне

У творах Гоголя, як ми бачимо, показані не тільки соціально — історичні типи людей, але й загальнолюдські пороки: порожнеча, дурість, жадібність, прагнення до наживи. Герої Гоголя безсмертні, тому що безсмертно людські пороки