Досліджено значення теоретичного та методичного внеску засновника Інституту біографічних досліджень НБУВ доктора історичних наук, професора В. С. Чишка (1951-2003) у розвиток одного з провідних напрямів біографістики —Підготовку біографічних довідкових видань. Розкрито значення монографії В. С. Чишка «Біографічна традиція і наукова біографія в історії і сучасності України» (1996), у якій вперше в українській історіографії висвітлено історію розвитку довідкової біографістики в Україні, проаналізовано формування науково-методичних засад біографічної довідкової справи, окреслено сучасні проблеми вітчизняної довідкової біографістики та перспективи її розвитку.
У 1996 р. у Києві вийшла друком монографія В. С. Чишка «Біографічна традиція та наукова біографія в історії і сучасності України» [1]. У ній уперше в українській історіографії об’єктом дослідження стала біографія як історико-культурне явище в історії та біографістика як окрема спеціальна історична дисципліна, її історія та методологія [1, с. 9]. Саме це дослідження остаточно затвердило за біографістикою статус спеціальної історичної дисципліни.
Серед надбань автора слід назвати ретельний аналіз зв’язку історії та історіографії біографічного жанру в Західній Європі. Особливий інтерес становлять погляди автора на тяглість біографічних традицій в історико-культурному контексті Європи від античності до XIX ст. Варто лише наголосити, що вчений пов’язує розвиток теорії біографії в європейських країнах із нашою спільною історико-культурною спадщиною, яка бере
41
Початок від давніх цивілізацій і логічно розвивається разом із новими науками про людину (соціологія, психологія, філософія тощо). Поза увагою дослідника не залишилися складні та суперечливі процеси розвитку історико-біографічних досліджень і формування теоретико-методологічних засад біографі-стики в тоталітарних суспільствах, яким був колишній СРСР.
Ґрунтовний аналіз зазначеного вище дав змогу дослідникові викласти проблеми формування біографістики та розвитку історико-біографічних досліджень в Україні, починаючи з найдавніших часів до початку ХХІ ст., дати визначення і зміст біографістики як наукової дисципліни, визначити її об’єкт, предмет та методи дослідження [1, с. 6, 193]. У цьому контексті В. С. Чишко розглядав біографію як історико-літературний жанр, а біографістику як історико-біографічний напрям [1, с. 49]. Безперечно, заслуговують на увагу його погляди на класифікацію біографічних джерел як видів літературної та наукової творчості, а також міркування щодо взаємозв’язку біографії з історичним джерелом та історіографічним фактом.
Серед інших питань, важливих для розвитку біографісти-ки, вчений привертав увагу до біографічних довідкових видань («Словниково-Біографічна Діяльність»), які він справедливо назвав Другим Напрямом Біографістики[1, с. 49] та окреслив низку проблем, пов’язаних із ними. Міркування В. С. Чишка щодо біографічних довідкових видань розпорошені по різних розділах монографії та розглядаються в контексті історіографічних, теоретичних та інших проблем. Але всі вони загалом дають загальне уявлення щодо поглядів ученого на цей вид видань, перспективи розвитку та сукупність питань, що постають перед науковцями, які працюють у цьому напрямі біог-рафістики. Один розділ монографії (4-й) було повністю присвячено Українському біографічному словникові (далі УБС), його концепції та теоретико-методологічним питанням, пов’язаним із його підготовкою та виданням [1, с. 129—159].
В. С. Чишко наголошував, що світова (це справедливо і для української історіографії. – С.Л.) історіографія біографії недостатньо звертає уваги на таке явище, як біографічні словники, їхні концепції, методологію та методи, що відображають розвиток наукових підходів до біографії як об’єкта репрезентації [1, с. 34].
Він датував зародження систематичної «Біографічно–Словникової» («словникова біографія», «словниково-біографічна
42
Справа» [1, с. 85], «довідково-пошукові види наукової продукції» [1, с. 168]) роботи ХУШ-початком XIX ст.. В історії біографії це період, пов’язаний із становленням наукових засад біог-рафістики [1, с. 162]. Україна починає брати участь у процесі теоретичного осмислення біографічної творчості лише в другій половині XIX ст., сприймає теоретичні досягнення західноєвропейської культури, з одного боку, та російської — З іншого, розвиваючись на межі культурних впливів цих різних традицій та формуючи власну. «Біографія розглядається як історичне дослідження. Історико-біографічні дослідження концентруються на історичних нарисах як описовій формі репрезентацій особистості, що наслідують риси історико-біографічного оповідання, а також на створенні біографічних словників» [1, с. 167]. Це виявляється, передусім, у виникненні в західній культурі не лише універсального, а й національного біографічного словника як форми національної свідомості.
Друга половина XIX ст. в Російській імперії була позначена подальшим розвитком наукових знань, становленням методології та методики в художній та науковій біографії як самостійних жанрах, розвитком словникових форм біографії. У пер-сонологічних дослідженнях домінував історико-біографічний нарис та історичний портрет. Разом вони виконували функції патріотичного виховання національної свідомості. Саме тоді, на думку В. С. Чишка, виникли нові форми біографії — «науково-довідкова» та «словникова» [1, с. 168].
На підтвердження тези щодо генезису біографії та її практичного втілення у різноманітних довідкових виданнях в Україні вчений подав ґрунтовний аналіз біографічних видань, що з’явилися в цей час у Харкові, Полтаві, Одесі, Києві, Чернігові, Ніжині. Найбільш значущими з них були видання Г. М. Геннаді, Г. О. Мілорадовича, М. Ф. Комарова, І. Ф. Павлов-ського, М. Я. Арістова та інш. Їхньою особливістю є те, що вони були присвячені видатним діячам не лише загальнодержавного або загальноукраїнського масштабу, а й визначним особам регіонального рівня.
Незважаючи на активізацію культурно-просвітницького процесу того часу в Україні, наявні наукові сили, об’єктивні умови для створення власної біографічної енциклопедії ще не сформувалися. Та свою роль і завдання, що стояли перед українськими науково-громадськими організаціями в тогочасних умовах, вони виконали: було закладено науково-методичну та
43
Джерелознавчу базу для подальшого розвитку української науки. Повною мірою це стосується і біографістики.
Соціально-політичні умови розвитку України у складі Російської імперії визначили також той факт, що теоретичні праці з питань національної біографії як жанру як на той час, так і, тим більше, після утвердження радянської влади в Україні, з’являлися вкрай рідко. Це твердження, насамперед, стосується теоретичних праць зі «словникової діяльності» [1, с. 113].
Специфікою радянського періоду розвитку біографістики (біографіки) було створення системи універсальних енциклопедій. Водночас, ідеологічний тиск, особливо сильний у республіках СРСР та нівелювання національних особливостей набули катастрофічного характеру: біографічно-словникова діяльність національних республік була обмежена універсальною енциклопедичною формою з біографічними блоками. Існуюча система дозволяла враховувати лише канонізований режимом особовий персональний реєстр, в якому цілі пласти історичних осіб були викреслені [1, с. 170].
В. С. Чишко навів приклади біографічних довідників, що вийшли в Радянській Україні, дав їхню загальну оцінку: «Ідеологія радянської історіографії дозволяла винятково дозоване подання про видатних українських діячів в різних енциклопедичних виданнях, та й то з огляду на їх громадсько-політичні погляди. Згадка про тих, хто працював на благо української національної ідеї, не допускалася взагалі ні в чому» [1, с. 129].
Після розпаду СРСР та здобуття Україною незалежності почався період активізації науково-біографічної діяльності. Її особливістю стала концентрація уваги науковців на особах політичних і державних діячів козацького минулого, представниках національного відродження, діячах доби визвольних змагань, репресованих діячах науки та культури тощо. Настав час відновлення історичної справедливості для багатьох «забутих діячів», відродження їхніх імен і розгортання системних біографічних досліджень. Тому особливого значення для створення біографічних довідників різних видів і типів набули критерії відбору персоналій. На сторінках книги В. С. Чишко приділив їм особливу увагу [1, с. 141—143].
Ще однією особливістю сучасності є розвиток історико-краєзнавчих досліджень (або історичної регіоналістики), де значне місце посідають біографічні дослідження та поява різноманітних біографічних регіональних словників. Загалом
44
Вони закладають міцну змістовну джерельну та наукову базу для майбутнього «теоретичного злету біографістики» [1, с. 127]. Серед іншого, В. С. Чишко наголошував важливість створення «повних»(під повним або «повноціннимНауково–БіографічнимСловником»Автор розумів «повноту»Охоплення на його сторінках певного кола осіб) довідкових біографічних видань для узагальнюючих історико-соціологічних досліджень про соціальний та національний склад суспільства [1, с. 129].
Поряд із позитивними явищами, як-то: попит суспільства на біографічні довідкові видання, стрімке зростання їхньої номенклатури, обсягів та кількості, кількості центрів підготовки видань у регіонах України, — В. С. Чишко зазначав і деякі приховані, небажані для біографістики тенденції. Передусім — Явне зростання популяризаторства наукових знань без їхньої глибокої розробки, втрату науковості. Тому дуже важливим завданням на сучасному етапі розвитку біографістики постає розробка наукових засад історичних біографічних досліджень і коректного розмежування з біографічним жанром літератури, не гублячи при цьому історичної правди. Тобто, необхідно зосередити зусилля науковців на створенні загальної теорії біографії як підґрунтя для прискореного розвитку різноманітних біографічних досліджень. Це також буде сприяти створенню національного біографічного словника.
Зокрема, на думку В. С. Чишка, на сучасному етапі розвитку історичної науки внутрішні тенденції біографічної галузі знань вимагають «нового теоретичного прориву» [1, с. 175]. Відтак, закономірно, що серед його ідей особливе місце посіла постановка проблемних питань, що безпосередньо стосуються створення національної біографії, а також значення, місця та ролі національного біографічного словника та різноманітних регіональних і тематичних словників у розвитку національної свідомості. Вчений твердив, що нові завдання вимагають створення теоретичних та науково-практичних засад цього напряму біографістики.
На сторінках монографії В. С. Чишко наголошував особливу актуальність підготовки біографічних словників та національного біографічного словника [1, с. 127, 131, 167, 171]. На його думку, для реалізації ідеї створення національного біографічного словника необхідно розробити загальні теоретичні засади, визначитися з вибором спеціальної методології та методики історико-біографічних досліджень. Актуальність розвитку цього напряму біографістики потребує від науковців цілеспрямованої
45
Праці як над формуванням теоретико-методологічних засад української біографістики, так і створенням джерельної бази біографічних досліджень.
Серед теоретичних напрацювань В. С. Чишка щодо біографічних довідкових видань є визначення деяких понять, пов’яза-них із ними. «Науково-довідкова та словникова форма біографії», за В. С. Чишком, є результатом розвитку інтегрованих форм біографії, які виникають як результат розвитку біографічних методик та наближення їх до історичних персонологічних досліджень. Із надзвичайно великої кількості довідково-пошукових видів наукової продукції виникає «довідкова форма біографії»: словники, покажчики, хроніки, переліки, біобібліографії, біографічні коментарі тощо.
За структурою та функцією історико-біографічного знання наукові дослідження з біографістики В. С. Чишко запропонував поділити на декілька видів. До довідково-допоміжних видів він зарахував некрологічні підвиди біографії, словники та покажчики, біографічний коментар, біобібліографію [1, с. 176]. Вчений сформулював визначення словникової форми біографії.
«Словникова Форма Біографії (функція – особа серед інших осіб в історії духовної та матеріальної культури) передбачає акумуляцію формалізованих даних про персональні ряди Видатних Діячів (далі по тексту монографії він розширив це поняття та виділив діячів різних рівнів – С.Л.), короткий виклад усього життя особистості, науковий аналіз та відбір біографічних фактів, якісно значимих для історії, культури, науки. Вона відображає лише соціально важливі факти особистого внеску та включає оцінку важливості особи для людства та бібліографію його праць» [1, с. 168].
Узагальнимо та перерахуємо основні, на наш погляд, питання щодо зазначеної теми, які опрацював В. С. Чишко в своїй праці:
– виділення «словникової» біографічної діяльності в окремий напрям біографістики;
– створення теоретико-методологічних засад щодо підготовки «словниково-біографічних» видань;
– визначення поняття «національного» біографічного словника. Автор справедливо наголошував необхідність на початковому етапі на теоретичному рівні визначитися з поняттям «Національний Біографічний Словник». Він вважав, що дискусійними залишаються також питання, пов’язані зі специфікою створен-46
Ня Біографічного Й одночасно Національного Словника, до кола яких належать: а) розробка системи критеріїв українського національного біографічного словника з огляду на специфічні умови державного та національного розвитку культури; б) класифікація осіб за видами соціальної діяльності та зв’язками з історичними процесами; в) визначення хронологічних меж словника; г) визначення територіальних меж словника (автор також застосовував визначення «територіальний» та «етнічний», «національно-етнічний» і «державно-політичний» принципи побудови словника) [1, с. 132]; д) визначення поняття «категорійність» щодо словників;
– визначення поняття «джерельна база» словника та її створення: «…створення джерелознавчої бази національної біографії та поєднання баз даних національної біографії і бібліографії, які мають проводитися з використанням методик джерелознавчого, історіографічного, археографічного, історико-генеалогічного, історико-географічного та історико-етнографічного аналізів» [1, с. 130].
Монографія «Біографічна традиція та наукова біографія в історії і сучасності України» з’явилася друком у 1996 р. Але проблемами біографістики В. С. Чишко переймався ще раніше. Йому належить концепція Українського біографічного словника, викладена в 1993-1994 рр. на сторінках низки наукових та науково-популярних видань [2-4]. Це дало змогу ознайомитися з проектом і взяти участь у його обговоренні широкому науковому і громадському загалу. Концепція та її окремі позиції одержали подальший розвиток у зазначеній монографії. В окремому розділі В. С. Чишко виклав систему поглядів на проблему створення Українського біографічного словника, приділив значну увагу теоретико-методологічним питанням УБС, його підготовці та виданню. Загалом все це дало змогу авторові висловити в монографії науково обґрунтовані думки щодо методологічних основ біографістики як галузі історичної науки та перспектив її розвитку.