ispovedalnaya lirika marini cvetaevoj cvetaeva marina - Шкільний Всесвіт

Чудовий росіянин поет Марина Цветаева один раз сказала: «Я не вірю віршам, які — ллються. Рвуться — так!» І доводила це протягом всього життя власними — рвущимися із серця — рядками. Це були дивно живі вірші про пережитий, не просто про вистражданий — про потрясшем. І в них завжди було і є подих. У самому буквальному значенні: чутно, як людина дихає. Всі вірші Цветаевой мають джерело, ім’я якому — душу поета

Якщо душа народилася крилатої —

Що їй хоромы — і що їй хати

Навіть у найперших, наївних, але вже талановитих віршах виявилася краща якість Цветаевой як поета — тотожність між особистістю, життям і словом. От чому ми говоримо, що вся поезія її — сповідь!

У жовтні 1910 року Цветаева, ще учениця гімназії, на власні гроші видає свій перший збірник віршів «Вечірній альбом». Перша книга — щоденник дуже спостережливої й обдарованої дитини: нічого не вигадане, нічого не прикрашено — усе прожито нею:

Ах, цей мир і щастя бути на світі Ще недорослий чи передасть вірш?

Уже в першій книзі є гранична щирість, ясно виражена індивідуальність, навіть нота трагізму серед наївних і світлих віршів:

Ти дав мені дитинство — краще казки

И дай мені смерть — у сімнадцять років —

На такі «дитячі вірші? відгукнулися справжні майстри. М. Волошин писав, що ці вірші «потрібно читати підряд, як щоденник, і тоді кожний рядок буде зрозуміла й доречна». Про інтимність, исповедальности віршів Марини Цветаевой писав в 1910 році й В. Брюсов: «Коли читаєш її книги, мінутами стає ніяково, немов заглянув нескромно через напівзакрите вікно в чужу квартиру… З’являються вже не поетичні створення, але просто сторінки чужого щоденника».

Перші вірші — це звертання до матері, розмова із сестрою Асею, з подругами, визнання в любові, поклоніння Наполеонові, міркування про смерть, любов, життя. Це всі, чим повна дівчинка на початку життя, у світлих надіях, у романтичних мріях:

Зберігай, Господь, твій голос дзвінкий

И мудрий розум в 16 років!

Свій коханого й чоловіка Марина Цветаева кликала у віршах «царевичем», «чарівником», і сила її любові не була таємницею для читача. Цветаева не могла любити, не захоплюючись, не схиляючись:

У його особі я лицарству вірне

Усім вам, хто жив і вмирав без страху, —

Такі — у фатальні часи —

Складають станси — і йдуть на плаху

В 1912 році з’являється друга книга Цветаевой — «Чарівний ліхтар», а потім в 1913 році — вибране «Із двох книг», куди ввійшли кращі вірші починаючої поетеси. Теми й образи цих книг поєднує «дитячість» — умовна орієнтація на романтичне бачення миру очами дитини; дитяча закоханість, безпосередність, милування життям. Поетична мова цих збірників універсальний і включає традиційний набір символів літератури першого десятиліття XX в. Здатність «закріплювати поточна мить» і автобіографічність віршів надають їм щоденникову спрямованість. У передмові до збірника «Із двох книг» Цветаева вже відкрито говорить про дневниковости: «Все це було. Мої вірші — щоденник, моя поезія — поезія власних імен».

Пошук свого нового поетичного «я» відбивається в поезії Цветаевой 1913 — 1915 років, об’єднаної в збірнику «Юнацькі вірші» (він не опублікований). Зберігаючи щоденникову послідовність, її творчість «переходить» від умовності до цілком життєвої відвертості; особливого значення набувають усілякі подробиці, деталі побуту. У добутках того років вона прагне втілити те, про що говорила ще в передмові до вибраного «Із двох книг»: «Закріплюйте щомиті, кожний жест — і форму руки, його що кинула; не тільки подих — і виріз губ, з яких він, легкий, злетів. Не нехтуйте зовнішнього!..» Пошук нового відбився й на загальній організації її віршів. Вона широко використовує логічний наголос, переноси, паузи не тільки для посилення експресивності вірша, але й для семантичного контрасту, для створення особливого інтонаційного жесту

Події першої світової війни вносять новий пафос у російську поезію, і в лірику Цветаевой теж намечается новий етап. Передреволюційні роки в її творчості відзначені появою російських фольклорних мотивів, використанням традицій міського «жорстокого» романсу, частівок, заклять. У віршах 1916 року, що згодом увійшли в «Версти», знаходять життя такі споконвіку цветаевские теми, як Росія, поезія, любов

У цей період дочка Цветаевой Аля стала для матері гордістю, очікуванням чогось із ряду геть вихідного:

Усе буде тобі покірно,

И все при тобі — вірші.

Ти будеш, як я