illya ryepin tvir po rosijskij movi - Шкільний Всесвіт

Твір біографічний опис

Ілля Юхимович Рєпін народився в 1844 році в маленькому українському містечку Чугуєві, у родині військового поселенця. У дитинстві він учив іконописи. У віці 19 років надійшов в Академію Мистецтв Санкт Петербурга. Його приїзд у столицю збігся з важливою подією в художнім житті 60 — х років — з так званим «Бунтом чотирнадцяти», коли 14 молодих художників пішли з Академії, відмовившись, зображувати у своїх дипломних роботах міфологічні сюжети. Вони вважали, що мистецтво повинне бути близьким до життя. Пізніше Рєпін буде тісно пов’язаний з деякими із цих художників — членами суспільства передвижників

За свою дипломну роботу (1871) Рєпін був нагороджений Великою Золотою медаллю й одержав стипендію для навчання за кордоном. Картина «Бурлаки на Волзі» ( 1870 — 1873) стала першою великою роботою, що Рєпін створив після закінчення Академії. Вона відразу завоювала визнання. В 1873 році Рєпін поїхав за кордон. Кілька місяців він подорожував по Італії, а потім оселився й працював у Парижу до 1876 року. У Парижу він став свідком першої виставки імпресіоністів, але, судячи з його роботів того періоду й з його листів додому, він не став жагучим послідовниками цієї нової паризької школи живопису й не розділяв думку деяких своїх співвітчизників, які бачили в імпресіонізмі небезпечний відступ від «правди життя».

Після повернення до Росії Рєпін оселився в Москві. Він був частим гостем в Абрамцеве — заміському маєтку Сави Мамонтова, одного з найвідоміших російських меценатів. Це був дуже плідний період його творчості. Протягом 10 — 12 років Рєпін створив більшу частину своїх картин

В 1877 році він почав малювати картини на тему хресного ходу: «Хрещений хід у Курській губернії» ( 1880 — 1883). Композиція заснована на вражаючому ефекті різного відношення учасників процесії до чудотворної ікони, що несуть на чолі хресного ходу. Існували два варіанти цієї картини. Другий, завершений в 1883 p., став більше відомим. З першої точки зору глядач відкриває в юрбі безліч соціальних типів і характерів. Серія картин, присвячених революційній тематиці, заслуговує на особливу увагу. Безперечно, художникові дуже хотілося створити персонаж борця за соціальну справедливість. Навколо соціальних, духовних і психологічних проблем, які не залишили Рєпіна байдужим, відображається в його роботах «Не чекали» (1884) і «Відмова від сповіді» ( 1879 — 1885).

Рєпін є автором безлічі портретів, які становлять важливу частину його творчої спадщини. Художник ніколи не малював образи, він малював реальних людей, йому вдавалося зобразити сьогодення, природний стан, відобразити стиль спілкування людини з миром. Такі «Портрет композитора Модеста Мусоргского» (1881), «Портрет хірурга Миколи Шрогова» (1881), «Портрет письменника Олексія Писемского» (1880), «Портрет поета Панаса Фета» (1882), «Портрет художнього критика Володимира Стасова» (1883), «Портрет Лева Толстого» (1887) і багато інших, які відрізняються силою візуальних характеристик і чіткістю й точністю виконання

Рєпін рідко малював на історичну тематику. Найвідоміша його картина в цьому жанрі — «Іван Грозний і його син Іван» (1895). Експресивна, насичена композиція й глибокий психологізм у створенні образів роблять незабутнє враження на глядача. Ще одна відома картина, виконана в цьому жанрі, — «Відповідь запорізьких козаков султанові Махмудові IV» ( 1880 — 1891). Правдиво переданий дух волелюбних запорожців, які, зі слів художника, мали особливо сильне відчуття «волі, рівності й братерства», що, поза сумнівом, робить картину такої виразної. Сучасники вважали цю картину символом народу, що знімає свої окови

Остання чверть XIX ст. — кращий період у творчості Рєпіна, і хоча його творчий шлях завершився в XX столітті (художник умерло в 1930 р.), він не створив в XX сторіччі ніяких шедеврів. Після революції 1917 року він жив і працював у своєму маєтку Пенати у Фінляндії. Там є музей Рєпіна. Відвідувачі музею можуть ознайомитися з життям художника і його картинами