idejnij zmist romanu turgenyeva batki j diti turgenyev ivan - Шкільний Всесвіт

У критику й публіцистиці 50 — 60 років XIX століття поняття «старше покоління» і «молодше покоління» («батьки» і «діти») мало певний політичний зміст. Під «молодим» поколінням демократичні публіцисти розуміли прихильників нових, передових ідей, тобто революційних демократів а під «старшим» поколінням — ліберальне дворянство, тобто тих людей, які ніколи відігравали важливу роль у житті російського суспільства, а тепер втратили розуміння сучасних суспільних завдань. Таким чином, заголовок «Батьки й діти» указувало, що мова в романі піде про боротьбу єдиних напрямків соціально — політичних груп

Розкриваючи в романі цей конфлікт, Тургенєв відбив суспільно — політичну боротьбу середини XIX століття, що розгорнулася навколо селянського питання — головного питання епохи. У цей час боротьба між ідеологами дворянства й революційних демократів, що призивали Русь «до сокири» , досягла найбільшої гостроти. Часи, коли Онєгіни й Печорины, і навіть Рудины вважалися передовими людьми, залишилися за. Дворянська ідеологія, нехай навіть ліберальна, уже стала безсумнівно реакційним явищем. «Вся моя повість, — затверджує Тургенєв, — спрямована проти дворянства як передового класу».

Показуючи далеко не гірших представників дворянського стану, Тургенєв затверджує, що антагонізм селян і поміщиків поступово досягає межі. Ми довідаємося, що в

Миколи Петровича більша турбота з мужиками в нинішньому році, що вони не платять оброку й підбивають до непокори найманих робітників»

Тургенєв малює сільський пейзаж, що говорить про селянське руйнування ясніше і яскравіше, ніж довгі описи й міркування. Побачивши цієї вбогості навіть Аркадій розуміє необхідність перетворень. «Але повноті, як приступитися?» — думає він. Це був, дійсно, головне питання епохи. Він — Те й породив ті найгостріші політичні суперечки, які вели два табори: ліберали й революційні демократи. На прикладі родини Кірсанових Тургенєв показав приреченість дворян — лібералів як стану. Безпомічні, недотепні, безгосподарні, вони для себе нічого не вміють робити. Де вже їм вирішувати кардинальне питання епохи! Центральною фігурою роману став головний діяч визвольного руху послереформенной епохи — революціонер — демократ Базарів. «Якщо він називається «нігілістом», — сказав Тургенєв про своєму Базарове, — те треба читати «революціонером». Базарів говорить: «Ми битися хочемо». Він заперечує весь суспільно — політичний лад свого часу й із презирством ставиться до того офіційного «обличительству», з яким багато в чому погоджується Кірсанов. Для Базарова характерні сміливість поглядів, ясність і послідовність критики існуючого ладу. «Треба починати з перебудови буття, матеріальної основи суспільних відносин», — затверджує він і в цьому сходиться з матеріалістичними поглядами Чернишевського

Слабістю художнього образа Базарова з’явилася політична, ідейна й психологічна самітність героя в далекій йому дворянському середовищу. Тургенєв показує готовність Базарова діяти в дусі демократичних переконань і в теж час не надає своєму героєві такої можливості: Росія, з погляду Тургенєва, у таких руйнівних діях не має потреби. А може бути, Тургенєв прав?