groza nad kalinovomu po p yesi oleksandra ostrovskogo groza ostrovskij oleksandr - Шкільний Всесвіт

В 1856 році Островський зробив подорож по Волзі від початок ріки до Нижнього Новгорода. Отримані враження багато років харчували його творчість. Відбилися вони й в «Грозі», дія якої відбувається у вигаданому глухому волзькому містечку Калинове (він буде потім ще двічі згадуватися в інших п’єсах — «Лесі» і «Гарячому серці»).

Люди «Грози» живуть в особливому стані миру — кризовому, катастрофічному. Перша дія вводить нас у передгрозову атмосферу життя. Тимчасове торжество старого лише підсилює напруженість. Вона згущається до кінця першої дії: навіть природа, як у народних яснах, відгукується на це насувається на Калинов грозою

Кабаниха — людина кризової епохи, як і інші герої трагедії. Це ревнитель гірших законів старої моралі. Хоча на ділі вона легко відступає не тільки від духу, але й від букви домостроївських приписань. «…Якщо скривдять — не мсти, якщо хулять — молися, не відплачуй злом за зло, согрешающих не засуджуй, згадай і про свої гріхи, подбай, насамперед, про їх, отвергни ради злих людей, рівняйся на живучим по правді, їхнього діяння запиши в серце своєму й сам надходь так само», — говорить старий моральний закон. « Ворогам — Те прощати треба, пан! — перестерігає Тихона Кулигин. А що він чує у відповідь? « Мабуть — Ка поговори з маменькой, що вона тобі на це скаже». Деталь багатозначна! Кабаниха страшна не вірністю старовині, а самодурством «під видом благочестя».

Свавілля Дикого на відміну від самодурства Кабанихи вже ні на чому не укріплено, ніякими правилами не виправдано. Моральні підвалини в його душі ґрунтовно розхитані.