geroj nashogo chasu po romani dudinceva bili odyagi i povesti d granina zubr inshi tvori po suchasnij literaturi - Шкільний Всесвіт

Довгий час наші письменники повинні були погоджувати свої добутки з тим загальним обов’язковим поданням о. нашого життя, що визначалося влада імущими. Вони раз і назавжди відвели Літературі роль служниці політики. Але, звичайно, завжди перебували такі письменники, які не могли кривити душею, воліючи безпеки опалу, гоніння, а те й в’язницю. Життя й творчість В. Пастернаку, В. Гроссмана, А. Солженицына й інших тому підтвердження. По праву до цього ряду варто віднести й Володимира Дудинцева, багато потерпілого за свій чудовий роман «Не хлібом єдиним». І вуж якщо шукати реальних героїв, те такі письменники можуть бути гідними зразками. Завжди прагнув до правди й Данило Гранін. І видимо не випадково обоє ці письменника звернулися до образа вченого — борця. Мені хотілося б поговорити про героїв роману Дудинцева «Білі одяги» і повести Граніна «Зубр».

Обоє добутку розповідають про боротьбу щирих учених з невігласами, які захопили владу й сподівалися перетворити науку у свою вотчину. Сумно знаменитий академік Лисенко, що повністю заперечував генетикові, вирішив знищити і її, і її прихильників. Це відкинуло нашу біологію, селекцію, сільське господарство далеко назад, але ж в 20 — 30 — е роки в СРСР минулому вчені — генетики зі світовим ім’ям. Багато хто з них виявилися в таборах і в’язницях і були розстріляні. Нарешті в 1948 році відбулася відома сесія ВАСХНИЛ, відповідно до рішень якої всі супротивники Лисенко були затавровані, а генетика фактично заборонена. Але й після цього вчені — борці нелегально продовжували свої дослідження. Така, історичне підґрунтя обох добутків

Ж. В. Тимофєєв — Ресовский — головний герой повести «Зубр», Книга названа по, прізвиську Миколи Володимировича. Чому ж його так називали? Автор увесь час порівнює Тимофєєва зі справжнім зубром. Він знаходить подібність і в зовнішності, і в манері поводження, і в тім, що зубр — істота, що прийшла до нас зі стародавності. Саме таким з’являється Ресовский в обстановці культу «вождя народів» і вождів поменше. Він близько знаком з усіма великими вченими миру, користується великою популярністю. Уцелел він у страшний сталінський час тільки тому, що ще задовго до війни виїхав у Берлін очолювати радянсько — німецький інститут біології. Так так і залишився там, не вирішуючись повернутися в період жорстоких репресій, А потім перешкодила війна

Чому ж можна вважати Зубра героєм? Підстави для цього — його чесність, стійкість, відданість науці, уміння допомагати людям. Під час війни він рятує людей, що бігли з полону. Він розумів, що за роботу під час війни в Німеччині в СРСР його можуть засудити, але не виїхав на Захід з Берліна перед тим, як туди ввійшли наші. Зубр попадає в табір, але це не може зломити його. З висновку Ресовского визволяє один великий учений. Його відправляють у посилання в Миасово. Вірний собі, він і там створює неофіційний центр, у який стікалися вчені всієї країни для обговорення проблем генетики. Такі заняття могли в той час бути прирівняні до державних злочинів. Але це не зупиняє Зубра. Так само, як у Німеччині він рятував бежавших з полону, тут він рятує молодь від полону духовного. Скінчився час Лисенко і йому подібних. Росла слава Тимофєєва. Але офіційного визнання він так і не дочекався. Втім, він ніколи й не шукав його, дорожачи своїми принципами. Письменник говорить, що він не боровся за свої переконання, він просто випливав їм у будь — яких умовах. У нього виходило так, що завжди можна бути самим собою. Ніщо ззовні не могло перешкодити атому. Може бути, у цьому — те й складається самий важкий подвиг — залишатися самим собою!

Зовсім в інших умовах виявилися герої роману Дудинцева, Але й перед ними стояла та ж проблема. Відмовитися від своїх поглядів, від пошуку істини під тиском обставин і жити спокійно, як всі? Або, ризикуючи волею й життям, продовжувати робити те, що вони вважали своїм обов’язком? Учені

Вибрали друге

«Білі одяги»… Чому так названий роман? «Вони, одягнені в білі одяги, хто вони, звідки прийшли?.. Вони прийшли від великої скорботи». «Білі одяги» — це біблійний образ, за допомогою якого автор хоче виділити тих, хто залишається чистим і серед загального гріха. У цих «Бєлих одягах» стануть, відповідно до Іоанна Богословові, праведники в Судний день Добродії. У судний день історії, що вже прийшов, з’являються перед нами в «білих одягах» ті, кого не злякали репресії й моральний терор, хто залишився вірний своїм ідеалам. Целую галерею прекрасних людей, справжніх учених малює в романі Дудинцев. Це й Федір Дежкин, і Лена Блажко, і Стригалев, прозваний Тролейбусом (він, подібно Зуброві, не звертав зі своєї дороги!), і інші. Заради того, щоб зберегти сорт картоплі, виведений Стригалевым, вони готові відправитися в табори. Їм допомагають інші чесні люди: полковник Свєшников, учений — датчанин, молоді люди, те «кубло», про яке з такою ненавистю говорить академік Рядно (літературне втілення Лисенко). Цей ні перед чим не зупиняється, щоб оббрехати й знищити щирих учених, возвеличити себе. Але незважаючи на те, що за Рядно вся міць держави, що героям роману не вдається уникнути в’язниці, він зазнає поразки. Всіх тих, кого автор зараховує до гідних «білих одягів», можна назвати героями свого часу. Тому що вони робили свою справу всупереч усьому. І тому вже вони переможці!

Думаючи про героїв нашого часу (і в літературі, і в житті), почуваєш, що вони народжуються в якихось незвичайних, ненормальних умовах. Багатьох, багатьох героїв і подвигів, загублених життів і понапрасну відданих сил не знадобилося б, якби не було переслідувань, репресій, заборон, цієї нещасливої сесії ВАСХНИЛ і т.п. І в Чорнобилі, і в залізничних аваріях, і в Афганістані, і в інших місцях не потрібні були б герої і їхні смерті, якби хтось не створив ненормальних, нелюдських умов!

Так, у житті завжди є місце подвигу! Але хочеться вірити, що новий час народить нових героїв, яким не стільки потрібно буде боротися зі злом і рятувати загублене кимсь, скільки творити й творити добро