geroinya p yesi ostrovskogo bezpridannicya ostrovskij oleksandr - Шкільний Всесвіт

Чим приваблива драматургія А. Н. Островського? Його п’єси допомагають розібратися в «вічних» питаннях життя. Це й любов, і воля, і сенс людського існування й щастя. Надзвичайно цікаві й привабливі жіночі образи, жінки з «гарячим серцем». Простежимо, як складається доля Лариси Огудаловой — героїні п’єси «Безприданниця».

У царстві баришу й егоїстичного розрахунку прагнення на щастя й любов духовно цілісної, щирої, довірливої Лариси приречено. Трагізм її положення обумовлений не нещасною любов’ю до Паратову, хоча сюжет драми й основних подій визначаються історією цієї любові. Уже в перших сценах намічений конфлікт Лариси із середовищем, у якій вона живе. Щира, безпосередня й горда Лариса глибоко страждає в будинку матері, що вважає, що «без хитрості на світі не проживеш», і повчає дочка: «И причиняйся, і бреши». У її будинку збираються й шулери, що видають себе за іноземців, і проворовавшиеся касири, всі, у кого можна правдами й неправдами вивудити гроші. Лариса намагається протестувати проти такого життя. «Мало, чи що я страждала? — говорить вона матері. — Ні, не можу; важко; нестерпно важко». Однак її скарга не торкає Хариту Ігнатіївну

Лариса мріє вирватися із цього оточення. Її любов до Паратову була вираженням жагучого прагнення знайти в житті свій ідеал. Панське презирство до дріб’язковості й корисливості, марнотратство аристократа, що розорився, здалися їй проявом волі від ланцюгів наживи й розрахунку, якими сковані всі навколишні. Однак Паратов виявляється таким же егоїстичним, розважливим і жорстоким, як і інші. Промотавшись, він залишає Ларису, щоб вигідно женитися. «Хочу продати свою воленьку… Полмиллиона… Дешевше… не можна, — розрахунку немає собі дорожче», — цинічно говорить він про своє рішення

Ображена раптовим від’їздом Паратова, вона, втративши надію на щастя, готова вийти заміж за Карандышева, аби тільки тільки виїхати з ненависного їй міста. Вона намагається не зауважувати прояви дрібного марнославства й ураженого самолюбства, озлобленість Карандышева й мріє «вирватися», «відпочити душею»! «…Нехай там і дико, і глухо, і холодно; для мене після того життя, що я тут випробувала, тихий куточок здасться раєм».

Повернення Паратова знову воскресило надії, вона кидає всі і йде назустріч загибелі. І знову була жорстоко обманута. Зрозумівши трагізм положення Лариси, Кнурів і Вожеватов вирішують, хто з них візьме її на зміст. Вся сцена витримана в дусі купецького торгу: вони говорять про відступний, про чесне купецьке слово й укладають угоду за допомогою жереба. Це завдає останнього удару глибоко ображеній жінці. «Річ… так, річ! — У розпачі говорить вона. — Вони праві, я річ, а не людина».

Її слова про загублене життя повні справжнього драматизму: «Я любові шукало й не знайшла. На мене дивилися й дивляться, як на забаву. Ніколи ніхто не постарався заглянути до мене в душу, ні від кого не бачила я співчуття, не чула теплого, серцевого слова». Смерть вона сприймає як рятування від борошн

Лариса Огудалова належить до тих героїням Островського, які, володіючи «гарячим серцем», гордістю, прагненням до волі й незалежності, не здатні до компромісу. Вони можуть або перемогти в зіткненні з навколишньою дійсністю, або загинути