geroi j syuzheti satirichnix kazok mixajla shhedrina saltykov shhedrin - Шкільний Всесвіт

В «Казках» яскраво виявилися художні прийоми сатиричної типізації. Фантастика, гротеск, гіпербола, алегорія є основними. Широко використовуються образи тваринного миру. Вибір образів, звичайно, не випадковий, кореспонденції в газети пишуть зайці, ведмеді їздять у відрядження, про конституцію міркують риби. При цьому герої ці не умовні, а повновладні художні образи. Широко використовує автор метод протиставлення, що дозволяє показати соціальні контрасти: мужик — генерал, Іван Бєдний — Іван Богатый, заєць — вовк, Коняга — Пустопляси

В «Повісті про те, як один мужик двох генералів прокормив» Щедрін зображує двох чиновників, які потрапили на незаселений острів. Два великих чиновники все своє життя прослужили в реєстратурі, що потім «через непотрібність скасували». Потрапивши на острів, генерали — дармоїди ледве не з’їли один одного. Не виявися на острові мужика, ледарі так і пропали б з голоду, хоча на острові була безліч плодів, риби й усякої живності. Наситившись, генерали знову здобувають упевненість у собі. «Бач, як добре генералом бути,» — говорить один з них. У цій казці Щедрін викриває паразитизм, повну нездатність людей, які давно отвыкли від праці. Пізніше Чехов у п’єсі «Вишневий сад» покаже нам Гаева, зрілої людини, якому старий лакей Фірс надягає штани. Виявися Гаїв на незаселеному острові, він так само, як і генерали, умер би з голоду. Генералам не спадає на думку, що експлуатувати мужика — це ганебно й аморально, вони повністю впевнені у своєму праві, що на них повинен хтось працювати. Щедрін пише: «Повернувшись назад у Петербург, генерали грошей загребли, але й мужика не забули: вислали йому чарку горілки так п’ятак срібла. Веселися мужичина.» З такою же силою Салтиков — Щедрін викриває самодержавство в казці «Ведмідь на воєводстві». Лев у своє далеке воєводство посилає Топтыгиных для втихомирення «внутрішнього супостата».

Під династією Топтыгиных Щедрін має на увазі придворних слуг пануючи. Три Топтыгина поміняють один одного на пості в далекому воєводстві. Перший і другий воєводи займалися різного роду злодіяннями: перший Топтыгин — дрібними (чижика з’їв), другий — великими, капітальними (забрал у селян корову, коня, двох овець, «за що мужики осерчали й убили його»). Третій же Топтыгин не хотів кривавих злодіянь, він пішов ліберальним шляхом, за що мужики багато років надсилали йому те корову, то кінь, то свиню, але зрештою, лопнуло терпіння мужиків, і вони розправилися з воєводою. У цій розправі ясно бачаться стихійні бунти селянства проти своїх гнобителів. Щедрін показав, що невдоволення народу обумовлене не тільки сваволею намісників, але й порочністю всієї царської системи, що дорога на щастя народу лежить через скинення монархії, тобто через революцію. Щедрін не утомлювався викривати пороки самодержавства й в інших своїх казках. У казці » Орел — Меценат» видатний письменник показав відношення верхів до мистецтва, науці й освіті. Він робить один висновок, «що орли для освіти не потрібні». У казці «Премудрий піскар» Щедрін висміює міщанство («жив тремтів і помирав тремтів»). Також небайдужий Салтыков і до ідеалістів утопістам (казка » Карась — Ідеаліст»). Письменник затверджує, що не словами, а рішучими діями можна досягти щасливого майбутнього, і зробити це може сам народ. Народ у казках Салтыкова — Щедріна талановитий, самобутній життєвою кмітливістю. Мужик робить із власних волось невід і човен у казці про генералів. Письменник — гуманіст повний гіркоти за свій багатостраждальний народ, затверджуючи, що він своїми руками «в’є мотузку, що йому потім накинуть на шию гнобителі». Образ коняги з казки Щедріна — символ поневоленого народу. Свій стиль Щедрін називає езопівським, у кожній казці присутня підтекст, різні іносказання. Тісно зв’язані казки Щедріна з народною творчістю: він часто вживає народні прислів’я й вираження. Літературна спадщина Щедріна, як усякого геніального письменника, належить не тільки минулому, але й сьогоденню, і майбутньому