folklorni elementi v povisti mikoli gogolya taras bulba gogol mikola - Шкільний Всесвіт

Повість — це улюблений жанр Миколи Васильовича Гоголя. Образ головного героя повести «Тарас Бульба» створений на основі образів видатних діячів національно’визвольного руху українського народу — Наливайко, Тараса Трясыло, Лобода, Гуня, Остраница й ін. У повісті «Тарас Бульба» письменник створив образ простого волелюбного українського народу. Доля Тараса Бульбы описується на тлі боротьби козацтва проти турецького й татарського панування. В образі Тараса зливаються дві стихії оповідання — звичайні явища й урочисто’ліричний пафос народно’поетичного епосу, зміст якого — прославляння моці Російської землі. Створюючи історичну повість «Тарас Бульба», Микола Васильович Гоголь уважно вивчав документально’історичні матеріали й фольклорні добутки. Автор був глибоким знавцем і збирачем народної творчості. У піснях він знаходив висвітлення народного життя

Автор звертається до поетики фольклору й з героїчних народних пісень черпає образи. У центрі уваги письменника перебуває національно’визвольний рух українського народу. Він використовує билинно’пісенний прийом: «Як плаваючий у небі яструб, давши багато кіл сильними крылами, раптом зупиняється розпластаний серед повітря на одному місці й б’є звідти стрілою на, що розгойдується в самої дороги самця’переспівала,  — так Тарасов син, Остап, налетів раптом на хорунжого й відразу накинув йому на шию мотузку».

Найпоширенішим прийомом є троєкратне повторення. У повісті Н. В. Гоголя в самий розпал битви Тарас тричі перегукується з козаками: «А що, пани? Є ще порох у порохівницях? Чи не ослабшала козацька сила? Чи не гнуться козаки?» І тричі чується йому відповідь: «Є ще, батько, порох у порохівницях; не ослабшала ще козацкая сила, ще не гнуться козаки!» Всім героям Запорізької Січі властиві патріотизм, відданість Батьківщині. Умираючи, козаки прославляють рідну землю: «Нехай же знають вони все, що таке значить у Російській землі товариство. Уже якщо на те пішло, щоб умирати,  — так нікому ж з них не доведется так умирати!..»

У добутках фольклору звучить думка про непорівнянну цінність Батьківщини, про бажання віддати життя за її волю й незалежність. На світі немає більше ганебного й страшного злочину, чим зрада Батьківщині. Захопившись полячкою, Андрий переходить на сторону ворога. Остання його зустріч із батьком — це грізна відплата. Тарас говорить: «Що, синкові! Допомогли тобі твої ляхи?» Андрий «був безмовний». «Так продати? Продати віру?» — вопрошает розгніваний батько. Тарас не почуває ніякої жалості до свого сина’зрадникові. Андрий розуміє, що йому немає нікого виправдання, і покірно приймає волю батька

Незабаром і сам Тарас гине. Але його смерть — це смерть героя. В останні мінути життя він думає про товаришів, про Батьківщину. «Уже козаки були на челнах і гребли веслами; кулі сипалися на них зверху, але не діставали. І спалахнули радісні очі старого отамана

—  Прощайте, товариші!  — кричав він їм зверху. Згадуйте мене й майбутню весну прибувайте сюди знову так гарненько погуляйте! Що, взяли, чортові ляхи? Думаєте, є що’нибудь на світі, чого б побоявся козак? Постійте ж, прийде час, буде час, довідаєтеся ви, що таке православна російська віра!»

Повість Миколи Васильовича Гоголя «Тарас Бульба» назавжди ввійшла в наше життя. Ми часто говоримо її словами, як словами прислів’я: «Відшукався слід Тарасов!» Це треба розуміти так: ніколи не викорінити бійців за Вітчизну й народ росіянин