duel onyegina z lenskim pushkin oleksandr - Шкільний Всесвіт

Сцена дуелі Онєгіна з Ленским — центральний епізод роману Пушкіна. У стрункій «дзеркальній» композиції сюжету ця сцена є своєрідним «вододілом». У першій його частині ми бачимо Онєгіна в Петербурзі, потім герой переїжджає в село, де знайомиться з Тетяною, що закохується в нього, пише лист, після чого відбувається сцена пояснення Онєгіна з Тетяною в саду. Потім треба сцена іменин Тетяни й дуелі Онєгіна з Ленским, смерть якого круто міняє долі всіх основних героїв. Це сюжетний центр роману, після якого опорні епізоди першої частини повторюються як би в дзеркальному відбитті. Тепер Тетяна робить переїзд, але із села в Москву, потім у Петербурзі вона знову зустрічається з Онєгіним, будучи вже замужньою дамою, і тоді Онєгін закохується в неї, пише лист, після чого треба сцена пояснення, у якій, у свою чергу, одповідь героєві дає вже Тетяна. «Але я іншому віддана; / Я буду століття йому вірна», — так завершується ця остання зустріч героїв, а з нею й весь роман

Сцена дуелі підготовлена всією логікою розвитку сюжету й характерів героїв. Вони різні — «хвиля й камінь», «лід і пломінь», але в той же час у чомусь схожі. Обоє вони романтики, але різних типів. Онєгін — егоїст і скептик, що нудьгує й розчарований у житті. Ленский наївний і палкий, він не знає справжнього життя — і не хоче бачити реальність. Піддавшись на угоди Ленского, Онєгін попадає на іменини Тетяни, де зібралися його надокучливі сусіди, і вирішив помститися за це молодому другові, запросивши на танець його наречену Ольгу. А той, не розібравшись ні в чому, викликає Онєгіна на дуель. Реальної причини для дуелі ні, але романтик Ленский придумує «підступного звабника», навіть упевнившись у незмінності почуттів до нього самої Ольги. А романтик Онєгін равнодушно приймає виклик, хоча злегка корить себе за те, що змушено відповідати вимогам «суспільного мненья», незважаючи на те, що нехтує його. Гордість не дозволяє йому порушити закони честі й прослыть боягузом. Адже секундант Ленского Зарецкий швидко рознесе скандальну плітку про зарозумілого сусіда. Бретерові Зарецкому так хочеться завдяки цій пікантній історії внести в нудне сільське життя якась розмаїтість, що він, «у дуелях класик і педант», не обертає ніякого увагу на явне порушення дуельних правил: запізнення Онєгіна, відсутність у нього справжнього секунданта (замість нього є присутнім лакей). Зарецкий навіть не пропонує колишнім друзям примиритися, як покладено по дуельному кодексі. Онєгін стріляє першим і вбиває юного поета. Дуель закінчена, а ціна цієї безглуздої у всіх відносинах історії — людське життя. Міркуючи про те, що могло б чекати Ленского, залишися він живий, автор описує два шляхи: можливо, він став би великою людиною, а може бути, перетворився у звичайного обивателя. Смерть Ленского дозволила авторові залишити обидві ці можливості розвитку даного типу особистості. Для Онєгіна дуель, приведшая до вбивства його молодого друга, — поворотний момент у житті. Недарма автор у ліричному відступі, після опису дуелі, міркує про те, які почуття може випробувати людина в подібній ситуації. Дійсно, Онєгін «убитий», він «із содроганьем» чує слово: «Убитий!». Тепер немає йому спокою, він біжить із місць, «де закривавлена тінь / Йому була щодня». Під час мандрівок Онєгін багато чого передумав, він змінився й відкрив у собі здатність до любові, здавалося, назавжди втрачену. Але ціна, заплачена за це, безмірно велико. У романі немає остаточного рішення долі Онєгіна, знайти щастя в любові йому не дано. І, можливо, причина тому криється не толь — до у характері Онєгіна — «зайвої людини», — але й у самій цій страшній історії дуелі. Адже надолужити гріх убивства можна тільки раскаяньем і стражданням