druzhba v zhitti lyudini na literaturnomu materiali liriku oleksandra pushkina pushkin oleksandr - Шкільний Всесвіт

Дружба є однієї з найважливіших життєвих цінностей у долі кожної людини. Саме дружба, дружні зв’язки між людьми допомагають вижити, їм у самих важкі життєві ситуаціях

Дружба — філософська категорія, вона підлягає глибокому осмисленню, і людям до поняття «дружба» варто ставитися серйозно, з почуттям глибокої відповідальності. Не можна сказати, що таке поняття, як дружба, з’явилося й стало актуальним лише в XX столітті. Дружні зв’язки в людей росли й міцніли протягом багатьох століть, саме духовне споріднення, взаимоинтерес і взаєморозуміння послужили причиною зближення багатьох народів і навіть держав. На мій погляд, найкраще тема дружби відбита в добутках російської класичної літератури, а саме в лірику одного з відомих російських поетів XIX століття —

А. С. Пушкіна

Ліричні вірші А. С. Пушкін писав протягом всього свого недовгого життя — від першого ліцейського років (1813 — 1815 р.) до останніх днів. Лірика Пушкіна, по. словам Н. В. Гоголя, — «явище надзвичайне». Вона органічно сполучить у собі високу людяність, « душу, щоплекає, гуманність» (В. Г. Бєлінський), всеосяжну глибину і ясність думки, гармонію форми й змісту й, якщо скористатися словами самого поета, утворить у своїй злитості союз «чарівних звуків, почуттів і душ».

Багато ліричних віршів Олександр Сергійович Пушкін присвятив серцевим переживанням, сум’яттю почуттів. Лірика його відрізняється глибиною, проникливістю, тонким розумінням людської психології. «Є завжди. щось особливо шляхетне, лагідне, ніжне, благоухающее й граціозне у всякому почутті Пушкіна», — писав Бєлінський. Тема дружби займає у творчості поета особливе місце. Товариський, що вмів цінувати людей, Пушкін мав безліч друзів, багато писав про дружбу. Дружба була для нього тією всеперемагаючою силою, що здатна з’єднати людей у міцному союзі на все життя

Почуття товариства, вірність братнім узам, відданість — всі ці почуття виховав у Пушкіні ліцей. Саме там під час навчання він знайшов багато щирих, справжніх друзів, яким надалі адресували свої послання, задушевно відгукувався віршами на всі ліцейські річниці

Бездушному світському суспільству поет завжди віддавав перевагу тісному колу друзів:

И, зізнаюся, мені в стократ миліше

Младых джиґунів щаслива родина,

Де розум кипить, де в думках вільний я,

И де ми все — прекрасні друзі,

Чим мляві бездумні собранья.

У Царскосельском ліцеї в Олександра Пушкіна зав’язалися з його однолітками самі тісні відносини, які він проніс через все життя. Згодом, як би не складалися обставини й куди б не закидала його доля, Пушкін залишався незмінно вірний своїм друзям: Дельвигу, Пущину, Кюхельбекеру. В 1825 році, перебуваючи в посиланні в Михайлівськім і будучи розлучений зі своїми друзями, поет, подумки звертаючись до них, викликував:

Друзі мої, прекрасний наш союз!

Він, як душу, нероздільний і вічний —

Неколебим, вільний і безтурботний,

Зростався він під покровом дружних муз

Пушкін був вірним другом своїм однодумцям і в навколишнім цінував насамперед відданість і вірність. Коли він перебував у посиланні в Михайлівськім, не багато хто зі знайомих насмілилися відвідати поета, оскільки ризикували викликати на себе неприємності. Серед тих людей, хто у важку мить не зрадив, були його старі ліцейські друзі — Дельвиг і Пущин. Останньому Пушкін присвятив вірш «Мій перший друг, мій друг безцінний…».

Пушкінські вірші звучать як клятва вірності, поет прагне підтримати свого товариша в дні важких випробувань. Про вірність поета своїм друзям свідчить вірш «У глибині сибірських руд…», адресоване декабристам, що нудиться в Сибіру. Бажаючи вселити бадьорість у їхні серця, Пушкіна пише:

Любов і приятельство до вас

Дійдуть крізь похмурі затвори,

Як у ваші каторжні нори

Доходить мій вільний глас

Поет любить, цінує своїх друзів, ніколи не забуває їх. В 1827 році у вірші «Бог допомогти вам, друзі мої…» поет знову згадує своїх товаришів, у тому числі й тих, хто за свої волелюбні переконання виявився «у похмурих прірвах землі». 1836 рік був ювілейною датою — святкували двадцятип’ятиліття від дня підстави ліцею. Пушкіна не міг не відгукнутися на цю подію, вона з’явилося приводом ще раз згадати всіх ліцейських друзів, багатьох з яких на той час уже не було в живих, а інші перебували в посиланні. Пушкіна з жалем згадує про колишні роки:

Меж нами мова не так грайливо ллється

Просторіше, сумніше ми сидимо,

И рідше сміх серед пісень лунає,

И частіше ми зітхаємо й мовчимо

Саме тому, що в житті поета віддана чоловіча дружба займала важливе місце, а почуття любові, щирого замилування своїми друзями він проніс через все життя, Пушкіна вважав духовне споріднення, близькість, дружнє розташування вищими життєвими цінностями. Очевидно, причини цього криються в самій натурі Пушкіна, тому що він був людиною шляхетним, чуйним, що вміла побачити в інших людях кращі їхні якості й властивості. Він був наділений особливим дарунком почувати й цінувати прекрасне. І сферу людських взаємин відносив до категорії прекрасного. А. С. Пушкін, як людина, що високо цінував дружбу, гідний наслідування; у нашу епоху таких людей, на жаль, стає усе менше й менше, і тому хочеться пам’ятати про великого російського поета, що вмів будити «почуття добрі» у людських душах. А головне — що умели жити всерйоз, у житті й втворчестве.