druzhba bazarova j arkadiya v romani ivana turgenyeva batki j diti turgenyev ivan - Шкільний Всесвіт

Аркадій і Базарів дуже несхожі люди, і дружба, що виникла між ними, тим удивительней. Незважаючи на приналежність молодих людей до однієї епохи, вони дуже різні. Необхідно врахувати, що вони споконвічно належать до різних кіл суспільства. Аркадій — син дворянина, він з раннього дитинства вбрав те, що Базарів нехтує й заперечує у своєму нігілізмі. Батько й дядько Кірсанови інтелігентні люди, що цінують естетику, красу й поезію. З погляду Базарова, Аркадій — м’якосердий «панич», розмазня. Базарів не хоче визнати, що ліберальність Кірсанових — це наслідок глибокого утворення, художній обдарованості й високій духовності натур. Базарів заперечує подібні якості як зовсім непотрібні. Однак у цьому випадку мова йде не тільки про інтелігентність, але й про глибинну наступність досвіду попередніх поколінь, про зберігання традицій і всього культурної спадщини

Сімейна тема відігравала більшу роль у Російській літературі, тому демонстрація внутрісімейного конфлікту виявилася революційною. Цілісність і гармонійність суспільства мірялися єдністю родини. Отже, такі проблеми виявилися не просто проблемами родини, але й проблемами всього суспільства

Базарів залучав Аркадія своєю різкістю, неординарністю й сміливістю. Для молодого «панича» такі особистості були в дивину. Аркадій став своєрідним втіленням юності, що тягнеться до всього нового й незвичайному, легко захоплюється новими ідеями, відчуває живий інтерес до життя в будь — яких її проявах. Аркадій шукає свій власний життєвий шлях методом проб і помилок. Його відношення до традицій, авторитетам і прочим важливим для його батька речам досить легковажне. Йому не вистачає мудрості років, терпимості й уваги до інших людей, які є в його батька. Конфлікт Аркадія й Миколи Петровича не несе в собі ніякого політичного початку, він очищений від соціальних мотивів. Його суть — споконвічне нерозуміння між молодістю й старістю. Однак таке положення зовсім не суперечить природі речей. Навпроти, старість — це гарант схоронності моральних цінностей, культурної спадщини й традицій у суспільстві. Молодість у свою чергу забезпечує рух прогресу своєю тягою до всього нового й незвіданому

Євгеній Васильович Базарів — зовсім інша справа. Він вийшов із простої родини, він навіть трохи соромиться своїх батьків. Він різкий, часом грубий, рішучий, категоричний у своїх судженнях і безапеляційний у своїх висновках. Він цілком щиро вважає, що гарний хімік коштує двадцяти поетів. Він не розуміє ролі культури в суспільстві. Він пропонує все зруйнувати, щоб із чистого аркуша почати писати історію заново. Цим він часом вганяє в розпач Павла Петровича, з яким він сперечається. Ми бачимо максималізм обох сторін, доведений до крайності. Ні той ні іншої не бажають поступитися один одному й визнати правоту опонента. У цьому й полягає їхня головна помилка. Всі сторони праві до певного моменту. Прав і Павло Петрович, що говорить про необхідність збереження спадщини предків, прав і Базарів, що говорить про необхідність змін. Обидві ці сторони — сторони однієї медалі. І той і іншої щиро стурбовані долею рідної країни, але методи в них різні

Дружба Базарова й Аркадія Кірсанова починає давати тріщину, коли Базарів закохується в Одинцову, а Аркадій — у Катю. Отут повною мірою проявляється їхнє розходження. Якщо почуття для Базарова дається важко, він не може віддатися любові, то Аркадій і Катя вчаться бути самими собою. Базарів віддаляється від друга, немов почуваючи його правоту, а не свою

Образ Аркадія виведений для того, щоб оттенить образ Базарова й показати багатогранність людської натури й однієї й тої ж соціальної проблеми. Це робить образ Базарова ще більш самотнім і трагичным. Базарів уважається, подібно Рудину, Печорину, Онєгіну й Обломову, «зайвою людиною». Йому немає місця в цьому житті, хоча такі бунтарі завжди виникають у неясні часи