druzhba abo groshi tvoru na vilnu temu - Шкільний Всесвіт

Хочу розповісти про одну подію, що залишило глибокий слід у моїй душі й змусило визнати, що деякі люди не є такими, ким намагаються здаватися. Є в мене знайома дівчина Світла. Ми з нею дружимо з дитинства, тим більше, що живемо в одному будинку, учимося в одній школі. Розумна, добра дівчинка завжди була прикладом для мене у всім. Особливо захоплювали в ній її чуйність, щирість і чесність

Один раз зібралися ми з нею по своїх справах у центр міста й чекали тролейбус. Накрапав дощик, і крім нас на зупинці нікого не було. І от підбігли юнак і дівчина, Сергій і Тетяна із сусіднього будинку, яких я останнім часом постійно бачила разом. Веселі, причепурені, вони про щось весело розмовляли, сміялися. Напевно, кудись дуже поспішаючи, квапливо стрибнули в маршрутне таксі. Дверцята закрилися, і машина швидко зникла за поворотом

Раптом на асфальті ми помітили шкіряне портмоне, що, напевно, випало з кишені Сергія при посадці в авто. Здогад підтвердив і невеликий блокнотик, знайдений нами в гаманці. Крім блокнота, ми побачили там гроші, чималу суму. Я запропонувала негайно ж віднести знахідку додому до Сергія, його батькам, щоб ті якось повідомили сина про це. Напевно, хлопець уже виявив втрату гаманця й дуже хвилюється. І тут мене вразила реакція Світла. Звузивши ока, воно процідила, що нікуди мі не підемо, гроші поділимо між собою, а гаманець із блокнотом десь викинемо. Куди поділася та чесна, принципова дівчина, що я завжди знала. Перед собою я побачила втілення жадібності й користі, безсоромності. Це мене настільки вразило, що в якусь мить я й слова не могла виговорити, лише вистачала ротом повітря. Потім обурено відкинула її жахливу пропозицію й рішуче заявила, що коли Світлана не віддасть портмоне добровільно (а вона вже сховала його в сумочку), те я сама піду до батьків Сергія й всі їм розповім. У відповідь на це подруга обізвала мене дурепою й зрадницею, жбурнула мені гаманець просто в особу й пішла ладь, сказавши на прощання, що ніколи мені цього не простить. Тобто ще й мене винуватої зробила. Звичайно, знахідку я віднесла за адресою, вислухала численні слова вдячності від розчулених хазяїв. Однак радість від мого, по суті, звичайного, учинку затьмарилася усвідомленням того, що чомусь людська порядність нині стає дефіцитом. Про це свідчить і искреннее подив моєю появою з гаманцем батьків Сергія, і огидне поводження Світла. Виходить, дівчинка ховала свою справжню сутність під маскою чесності й принциповості, а я сприймала все за чисту монету. Зараз вона демонстративно відвертається від мене при зустрічах з підкресленим презирством

Так і закінчилася наша дружба. Звичайно, на душі залишився гіркий присмак. Однак я нітрохи не жалую ні про що. Адже головне для людини — не зрадити самого себе