dmitro starciv proti ionycha chexov anton - Шкільний Всесвіт

Невеликі, але дуже ємні розповіді А. П. Чехова не завжди легко зрозуміти, якщо не пам’ятати моральної позиції письменника, що був строгий насамперед до себе, Всім відомо його висловлення: «У людині все повинне бути прекрасно: і особа, і одяг, і думки…». Менш відомо інше: «Треба бути ясним розумово, чистим морально й охайним фізично», И от це — те, по вираженню М. Горького, гаряче «бажання бачити людей прост, гарними й грамотними» і пояснює непримиренність Чехова до всякого роду злиденності, вульгарності, моральної й розумової обмеженості

Справді, що поганого, здається, у тім, що людина хоче заробити більше грошей, як доктор Старців? Що особливого, якщо він хотів одночасно служити й у земстві й мати більшу практику в місті? Але читаючи розповідь «Ионыч», ми розуміємо: гроші можуть поступово витиснути в людині його живу душу, а бажання спокійно й безклопітно жити, зробити його фізично й морально виродливим

Дмитро Ионыч Старців, герой розповіді «Ионыч», призначений лікарем у земську лікарню в Дялиже недалеко від губернського міста С. Це був юнак з високими ідеалами й прагненнями. У С. він знайомиться з родиною Туркиных, «самої утвореному й талановитої» у місті. Іван Петрович Туркин грає в аматорських спектакляx, показує фокуси, гострить. Віра Йосипівна пише романи й повести й читає їх для гостей. Їхня дочка, Катерина Іванівна, молода миловидна дівчина, що у родині кличуть Котик, грає на роялі. Коли Старців відвідав Туркиных уперше, те був зачарований. Сам Чехов із приводу будинку Филимонових (прототип Туркиных) позначив у записній книжці: «Все це, у нудному й сірому місті, здалося забавно й талановито». Старців перебуває після вечора в чудесному настрої; «пройшовши дев’ять верст… не почував ні найменшої утоми».

Старців закохується в Катю Туркину. Це почуття виявилося за увесь час його життя в Дялиже «єдиною радістю й останньої». Заради своєї любові він, здавалося б, готовий на багато чого. Але коли Котик відмовила йому, і, загордившись себе блискучою піаністкою, виїхала з міста, він страждає всього три дні. А потім усе стало як і раніше. Згадуючи ж про свої залицяння й високі міркування, він тільки ліниво говорив: «Скільки турбот, однак!»

Фізичне ожиріння приходить до Старцеву непомітно. Він перестає ходити пішки, страждає задишкою, любить закусити, Підкрадається «ожиріння» і моральне. Колись він вигідно відрізнявся від інших жителів міста гарячими рухами душі й палкістю почуттів. Довгий час ті дратували його «своїми розмовами, поглядами на життя й навіть свій вид». Він по досвіду знав, що з обивателем можна грати в карти, закушувати й говорити тільки про самі звичайні речі. А якщо заговорити «з ним про що — небудь неїстівному, наприклад, про політика або науку, як він стає в тупик або розводить таку філософію, тупу й злу, що залишається тільки рукою махнути й відійти». Але поступово Старців звик до такого життя й втягся внее.

У родині Туркиных, де Дмитро Ионыч зрідка бував, усе. повторювалося по один раз заведеній програмі. Про таких, вірно, писав Пушкін: «Але в них не видно зміни, у них усе на старий зразок…» Старцева вони починають дратувати. Він думає: «Якщо самі талановиті у віємо місті так бездарні, те який все місто?» Звичайно, він правий. Але адже і його життя йде по колу. Головною розвагою доктора, «у яке він втягся непомітно, помалу», було по вечорах «виймати з кишень папірця», а потім, коли грошей стало занадто багато, розглядати будинку, призначені до торгів. Жадібність здолала його. Але й сам він не міг би пояснити, навіщо йому одних стільки грошей, якщо ‘він позбавляє себе навіть театрів і концертів

Старців і сам знає, що «старіє, повніє, опускається», але ні бажання, ні волі до боротьби з обивательщиною в нього немає. Доктори кличуть тепер просто Ионычем. Життєвий шлях завершений

Чому ж Дмитро Старців з гарячого юнака перетворився в жадібного й крикливого Ионыча? Так, середовище винувате. Життя одноманітне, нудна, проходить «без вражень, без думок». Але мені здається, що насамперед винувато самого доктора, що все краще, що було в ньому, проміняв на сите, самовдоволене існування