chomu yevgenij onyegin nazvanij pushkinim vilnim romanom pushkin oleksandr - Шкільний Всесвіт

Роман Пушкіна «Євгеній Онєгін» — перший російський реалістичний роман, причому написаний віршами. Він став добутком новаторським як за формою, так і по змісту. Пушкіна поставив завдання не тільки показати в ньому «героя часу», Онєгіна, людини з «передчасною старістю душі», створити образ російської жінки, Тетяни Ларіної, але й намалювати «енциклопедію російського життя» тої епохи. Все це зажадало перебороти не тільки тісні рамки класицизму, але й відмовитися від романтичного підходу. Пушкіна прагне максимально наблизити свій добуток до життя, що не терпить схематичності й заздалегідь заданих конструкцій, а тому й форма роману стає «вільної».

И справа не тільки в тім, що автор лише наприкінці 7 глави поміщає «вступ», іронічно зауважуючи: «…Хоч пізно, а вступленье є». І навіть не в тім, що роман відкриває внутрішній монолог Онєгіна, що міркує про свою поїздку в село до дядька за спадщиною, що переривається розповіддю про дитинство і юність героя, про роки, проведених у вихрі світського життя. І навіть не в тім, що автор часто перериває сюжетну частину, поміщаючи той або інший ліричний відступ, у якому може говорити про що завгодно: про Літературу, театр, свого життя, про почуття й думки, які його хвилюють, про дороги або про жіночі ніжки, — а може просто поговорити із читачами: «Гм! гм! Читач шляхетний, / Здоровий ль ваша вся рідня?». Недарма Пушкін затверджував: «Роман вимагає балаканини».

Він дійсно начебто не створює художній твір, а просто розповідає історію, случившуюся з його добрими знайомими. От чому в романі поруч із його героями Онєгіним, Тетяною, Ленским, Ольгою з’являються люди, які жили під час Пушкіна — В’яземський, Каверін, Ніна Воронская й інші. Більше того, сам Автор стає героєм свого ж роману, виявляючись «добрим приятелем» Онєгіна. Автор зберігає листи Онєгіна й Тетяни, вірші Ленского — і вони теж органічно входять у роман, анітрошки не порушуючи його цілісність, хоча написані не «онегинской строфою».

Здається, що в такий добуток — «вільний роман» — може ввійти що завгодно, але при всій «волі» його композиція струнка й продуманна. Головне ж, чому створюється це відчуття волі, полягає в тому, що роман Пушкіна існує, як саме життя: непередбачене й у той же час согласуясь із якимось внутрішнім законом. Іноді навіть сам Пушкін дивувався тому, що «витворяли» його герої, наприклад, коли його улюблена героїня Тетяна «взяла й вийшла заміж». Зрозуміло, чому багато сучасників Пушкіна намагалися побачити в героях роману риси своїх друзів і знайомих — і знаходили їх! У цьому дивному добутку життя пульсує й виривається назовні, створюючи й зараз ефект «присутності» читача в момент розвитку дії. А життя завжди вільне у своїх численних вигинах і поворотах. Такий і справді реалістичний роман Пушкіна, що відкрив дорогу новій Росіянці літературі