chomu povist pushkina nazivayetsya kapitanska dochka pushkin oleksandr - Шкільний Всесвіт

Як істинно народного поета Олександра Сергійовича Пушкіна не могла не хвилювати історія народних повстань. Поет вивчав документи, що ставляться до історії пугачевского бунту, у засекречених державних архівах. В 1934 році він закінчив роботу над документальною «Історією пугачевского бунту», а двома роками пізніше — над повістю «Капітанська дочка».

На перших сторінках повести ми знайомимося з молодим офіцером, сином відставного військового Петром Гриневым. Замість служби у гвардії, куди він був записаний з народження, з волі батька він їде служити в забуту богом Білогірську міцність. З ним їде відданий йому дядько Савельич. Гринев ще дуже молодий, зовсім не знає життя. На постоялому дворі він зустрічається з офіцером Зуриным, програє йому солідну суму грошей, викликавши тим самим гнів Савельича. У шляху їхню бричку застигає заметіль. Добратися до найближчого постоялого двору їм допомагає невідомо що звідки узявся вожатий, якому на подяку Петруша дарує свій заячий тулупчик.

У Білогірській міцності Гринев знайомиться з родиною капітана Миронова: комендантом міцності Іваном Кузьмичем, його дружиною Василисой Єгорівною і їхньою дочкою Марьей Іванівною. Остання і є та сама капітанська дочка, на честь кого названа повість

Служити Гриневу подобається, тим більше, що він радо прийнятий у родині Миронових. У Машу він закоханий з перших днів. Він ненудно проводить час у суспільстві Олексія Швабрина, засланого в Білогірську міцність за дуель. Раптово капітанові Миронову надходить повідомлення про те, що сусідню міцність зайняли бунтівники, проводир яких — Омелян Пугачов — видає себе за царя Петра III.

Капітан вирішує оборонятися й не здаватися, але сили занадто нерівні, і Пугачов захоплює міцність. Іван Кузьмич убитий, Василиса Єгорівна повішена, Марью Іванівну ховають у будинку в попаді. Швабрин переходить на сторону бунтівників. Пугачов і Гринев довідаються один одного, вожатий відпускає Гринева з богом, але той незабаром вертається, щоб визволити з полону Швабрина Марью Іванівну. Пугачов допомагає йому й вэтом.

Марья Іванівна й Гринев добираються в розташування своїх частин, звідки Гринев відправляє Марью Іванівну до своїх батьків, а його самого незабаром заарештовують по підозрі в зраді батьківщині. Його положення незавидний, добрий стосунок до нього Пугачова сприймається старшими офіцерами як свідчення зрадництва Гринева.

Довідавшись про арешт Пертуши, Марья Іванівна їде в Петербург і домагається зустрічі з Катериною Великої. Імператриця вислухує сироту, дочку відважного коменданта Білогірської міцності, і милує Гринева.

На мій погляд, повість названа на честь Марьи Іванівни Миронової зовсім справедливо. У її зовнішності й характері стільки збірних чудових рис, властивим російським жінкам, що в ім’я їхньої любові чоловіки стають безстрашними, роблять шляхетні й геройські вчинки. Гринев не побоявся повернутися в стан заколотників, виявивши себе відважним офіцером, завдяки своїй любові до Марье Іванівни. Він безстрашно вступив у єдиноборство зі Швабриным, не роздумуючи про тім. На чиїй стороні залишиться сила. Він не плазує перед Пугачовим і цим викликає його до себе повага. Він поводиться гідно й під час свого несправедливого арешту. На очах у читача він мужніє й стає справжнім захисником всіх слабких і скривджених

А з таких чудових російських дівчин, як Марья Іванівна, виростають відважні Василисы Єгорівни, здатні й на шибениці сказати самозванцеві, що він — «швидкий каторжник».