chomu onyegin prirechenij na samitnist po romani pushkina yevgenij onyegin pushkin oleksandr - Шкільний Всесвіт

Роман А. С. Пушкіна «Євгеній Онєгін» — добуток незвичайне. У ньому мало подій, багато відступів від сюжетної лінії, оповідання начебто обірване на половині. Викликано це швидше за все тим, що Пушкін у своєму романі ставить принципово нові для російської літератури завдання — показати століття й людей, який можна назвати героями свого часу. Пушкіна — реаліст, а тому його герої не просто люди свого часу, але й, якщо так можна виразитися, люди того суспільства, що їх породило, тобто це люди й своє місце. Одним з яскравих представників свого часу й свого місця є Євгеній Онєгін — головний герой роману. Що ж він собою представляє?

Онєгін — представник вищого петербурзького світла. Його дитинство пройшло під опікою іноземних гувернерів. Прийнятий у світлі, Онєгін по суті приречений на самітність. Строкате й одноманітне життя Петербурга швидко знудило Євгенію, їм опановує «російська нудьга». Чим замінити світські забави? Онєгін, на жаль, не може знайти собі застосування в житті. Він намагається врятуватися від неробства, пробує навіть писати вірші, «ні праця завзятий йому був тошен». Не знаходить герой радості й у читанні. Здавалося б, несподіваний поворот долі — необхідність виїхати в село дядька — міг привести до змін у житті Онєгіна. Але нудьга очікує його й серед «відокремлених полів».

Єдиним іншому Онєгіна «від нема чого робити» стає Володимир Ленский. Між героями немає духовної близькості, та й звідки вона може узятися, якщо думки Онєгіна займає тільки сам Онєгін

Не зумів зрозуміти Євгеній і чистоту жагучого почуття Тетяни Ларіній. «…Я не створений для блаженства», — так відповідає Онєгін саме в дусі модних у той час романів. Виниклий у ньому в першу мінуту після прочитання листа Тетяни «чувствий запал стародавній» був відразу погашений, тому що так було привычнее. Взагалі історія відносин Онєгіна з людьми доводить, що Євгеній постійно відчував свою перевагу над іншими, може бути й не без підстав, але ця перевага робить його «чужим для всіх», прирікає його на самітність

Онєгін — людин, що інтелектуально піднімається над іншими людьми, над юрбою. Їм володіє прагнення на щастя й волю, але волю цю він розуміє як «волю для себе». Конфлікт героя роману з навколишньою дійсністю заснований лише на тім, що ця дійсність заподіює страждання йому особисто, перешкоджає саме його щастю. У восьмій і дев’ятій статті про Пушкіна В. Г. Бєлінський характеризує Онєгіна як страждаючого егоїста. Євгеній страждає, тому що його життя зложилося не так, як би він того хотів, але він не може зрозуміти, що щастя полягає в умінні бути серед близьких людей: відданого друга, що любить його жінки

Чужий для всіх, нічим не зв’язаний,

Я думав: вільність і спокій

Заміна щастю. Боже мій!

Як я помилився, як покараний! —

Викликує Онєгін, що відчув борошна справжньої любові. Але прозріння наступило занадто пізно: убите Ленский, «іншому віддана» Тетяна…

Фінал роману відкритий. Онєгін залишився на розпуття, і ми не знаємо, що стало далі з Онєгіним. Версії були самі різні: одні відправляли Онєгіна на Сенатську площу, інші міркували про можливість виникнення любовного трикутника. Важко сказати, хто був прав, тому що неясно, чи здатно до духовного й морального відродження ті, хто «почитає всіх нулями, а одиницями — себе».