chichikov u plyushkina po poemi gogolya mertvi dushi gogol mikola - Шкільний Всесвіт

Поема «Мертві душі» відбиває соціальні явища й конфлікти, якими характеризувалося російське життя 30′х — початку 40′х рр. XIX в. У ній дуже вірно помічені й описані спосіб життя й вдачі того часу. Малюючи образи поміщиків: Манилова, Коробочки, Ноздрева, Собакевича й Плюшкина, автор відтворив узагальнену картину життя кріпак Росії, де панувала сваволя, господарство перебувало в занепаді, а особистість перетерплювала моральну деградацію, причому незалежно від того, чи була вона особистістю рабовласника або раба

Візит до поміщика Плюшкина автор починає з опису села й маєтку. Будь — який будинок несе на собі відбиток особистості його власника. Н. В. Гоголь до межі довів цю рису в «Мертвих душах», і подібність стала майже гротескним, так що вийшли як би подвійні портрети героїв поеми. Чичиков у своїх роз’їздах і турботах відвідує потенційних продавців мертвих душ, і кожний дворянський маєток точно відбиває характер хазяїна

На всіх будовах Чичиков помітив «яку’те особливу старість». Всі вдома в селі минулого немов обдерті, у вікнах стекол не було, навіть церква «испятнанная, истрескавшаяся». Панський будинок теж виглядав інвалідом: штукатурка, що облупилася, забитими дошками вікна. Вся ця обстановка говорила про безпросвітну долю мешканців. І те, що загальний занепад відбувся не з’за марнотратства її власника, а став наслідком хворобливої скнарості, говорить про повний розпад особистості. На тлі жалюгідного сільця перед Чичиковым стала дивна фігура: не те мужик, не те баба, в «невизначеному платті, схожому на жіночий капот», такому рваному, замасленому й заношеному, що «якби Чичиков зустрів його так причепуреного де’нибудь у церковних дверей, те, імовірно, дав би йому мідний гріш». Тим часом у коморах у нього зберігалися величезні запаси, сушилы були захаращені безліччю полотен, сукон, овчин, на робочому дворі зберігався посуд, що ніколи не вживався, та й кріпаків у нього було більше, ніж в інших поміщиків повіту. Все життя цієї людини звелося до одному: тягти все до себе, збирати, оббирати селян. Безглузда спрага накопичення Плюшкина доведена до абсурду. Він постійно краде в селян, збирає всяку дрянь, поповнюючи купу в куті будинку. Пристрасть приобретательства привела до того, що він втратив реальне подання про предмети, перестав відрізняти корисні речі від непотрібного мотлоху. Люди в нього «мруть як мухи», десятками значаться в перегонах. Селян він уважає тунеядцами й злодіями, харчує до них ненависть і бачить у них істоти нижчого порядку

«Геть наш рибалка пішов на полювання»,  — говорять про нього мужики. У цій метафорі закладений глибокий зміст — «виловлювання душ людських». Плюшкин, у руб’я, як святий подвижник, згадує про те, що він повинен був «виловлювати» і збирати замість марних речей душі людські. «Святителі мої!» — викликує він, коли ця думка опромінює його підсвідомість

Гоголь розповідає про все життя Плюшкина, що в корені відрізняє його від інших поміщиків і зближає із Чичиковым. Його минуле життя трагічно протилежне його жалюгідної старості. Був час, був і він хазяїном дбайливим, і сім’янином щасливим. Його маєток був зразковим, подивитися на яке й перейняти досвід хазяїна приїжджали сусіди. Була в нього «привітна й балакуча» дружина, були два милі дочки й син. Дружина вмерла, старша дочка втекла з кавалерійським офіцером, друга дочка вмерла, син, служачи в полицю, програвся в карти. Плюшкин відмовився від дочки, прокляв сина, перестав приймати гостей і бувати в сусідів, керуючись міркуванням, що дружба й родинні зв’язки ведуть за собою матеріальні витрати. Надалі Гоголь сухо й стисло розповідає про поступове перетворення живої людини в духовного мерця

Плюшкин — найстрашніший типаж у галереї гоголівських поміщиків. При створенні цього образа Гоголь ішов по шляху найбільшого опору — у нього були геніальні попередники в зображенні скупаря: Мольер, Пушкін, Бальзак. Плюшкин ужаснее всіх скопців на світі, тому що тут виведено душу свідомо мертва. Намалювавши моторошну картину морального падіння, Гоголь змушує читача жахнутися й задуматися