chexov vikrivach mishhanstva chexiv anton - Шкільний Всесвіт

Всією своєю творчістю Чехов хотіла розбудити в людях бажання «берегти в собі людини». Чехів вів читача через саме зрозуміле й близьке для нього до більших узагальнюючих висновків про всю систему життя, будячи суспільну цивільну свідомість. Голосним протестом проти щиросердечної вульгарності «небокоптителя» виступив письменник у циклі оповідань, де створені «типові образи существователей».

В оповіданні «Смерть чиновника» Чехов викриває чиношанування й підлабузництво — типові риси чиновників. В оповіданні зображується зовні забавний, а по суті трагичный випадок: дрібний чиновник Черв’яків ненавмисно пчихнув у театрі на лисину важливого генерала, втратив спокій, очікуючи суворого покарання, і, після кількаразових і недотепних спроб вибачитися, умирає, по суті, від страху. У цьому невеликому епізоді багато сучасників Чехова, як у дзеркалі, побачили себе. У цьому оповіданні крізь зовнішній комізм положень ми бачимо справжній трагізм рабської психології

На перший погляд смішний зі своїм прагненням ховати самого себе й все навколишнє в «футляр» учитель..Беликов. Але по суті — це грізний мракобіс — породження реакції, що живе у вічному страху «як би чого не вийшло». Беликов — вірний охоронець офіційних інструкцій, душитель волі, ініціативи, фіскал і донощик, був страшний не тільки для гімназії, але й для всього міста: залякані їм люди бояться голосно говорити, ходити в гості, читати книги, улаштовувати спектаклі й так далі. Образ Беликова — глибоко типовий образ, у якому з великою силою викриті риси служників царату, показаний вплив урядової реакції на людське життя, особистість

Чехов намалював і інші типи людей, що живуть «футлярної» життям. В оповіданні «Аґрус» ми бачимо людини, у якого мрія про щастя зводиться до крихітного щастячка дрібного набувача, а власний аґрус стає ідеалом, що заміняє любов і волю. Чимша — гімалайський втрачає людське: «він потовстів, обрюзг, того дивися й хрокне в ковдру». Хіба не жахливо спостерігати моральну деградацію людини, сірість, безідейність обивательського життя? Хіба не жахливо бачити саму «утворену й талановиту сім’ю в місті» — сім’ю Туркиных, де самозамилування й упевненість у своїх даруваннях є основними їх «недурними рисами»?

Історією доктора Старцева Чехов намагається струснути обивателя, показуючи, до чого приводить затхла міщанська атмосфера. На початку життєвого шляху в молодого доктора різноманітні життєві інтереси, властиві інтелігентному парубкові. Він почуває красу природи, цікавиться мистецтвом і літературою, шукає зближення з людьми, він може любити, хвилюватися, мріяти. Але поступово Старців втрачає все людське, духовно опускається й замикається у своєму мирке, у якому тепер важливі лише гроші, карти так ситна вечеря

Відмова від цивільних ідеалів, прагнення до приобретательству й наживи, омертвіння душі — все це наслідок міщанського життя. Історії, розказані Чеховим, мимоволі викликають у читачі протест проти укладу життя тодішньої Росії, що перетворює людини в духовного виродка. Критика того ладу життя, що морально спустошує людини, перетворюючи його в раба дрібних страстей; непримиренна боротьба з обивательщиною, вульгарністю й рабською затурканістю особистості — одна з найважливіших тем творчості Чехова