chexov divnij pismennik kidaye slova nachebto nedorechno a tim chasom use v nogo zhive j skilki rozumu nikoli v nogo nemaye zajvix podrobic usyaka abo potribna abo prekrasna lev tolstoi chexov anton - Шкільний Всесвіт

А. П. Чехов по праву вважається майстром малого жанру — короткого оповідання, новели’мініатюри. Як ніхто іншої, він уміє вкласти в мінімум тексту максимум інформації й моральний урок для своїх читачів. Тому що в невеликому по обсязі оповіданні неможливі великі описи, портретні характеристики й внутрішні монологи, то на перший план у його добутках виступає план художня деталь. Саме деталі несуть у Чехова величезне значеннєве навантаження: буквально одна риса в зовнішності або поводженні героя може сказати нам усе про людину. По окремій деталі письменник відтворить ціле

Розглянемо роль художньої деталі в оповіданні «Смерть чиновника». Його головний герой — дрібний чиновник Черв’яків. У театрі, випадково пчихнувши, він обляпав лисину генерала Бризжалова. Це так уразило Червякова, що благоговели й одночасно трясшегося від страху перед високим чином, що він кілька разів підходив вибачатися перед Бризжаловым. Той спочатку прихильно приймав вибачення Червякова, але в підсумку, доведений до несамовитості його настирливістю, вигнав чиновника геть. Черв’яків думає, що його кар’єрі кінець, приходить додому й умирає. Його вбиває страх перед вищестоящим чином. Одна деталь в останній фразі оповідання дає нам повну характеристику героя: «Придя машинально додому, не знімаючи віцмундира, він ліг на диван і… помер». Автор зауважує, що герой умирає, не знявши віцмундира: ця чиновницька уніформа начебто приросла до нього. Одним штрихом до портрета свого героя геніальному письменникові вдається викрити рабську психологію, пристрасть до плазування перед вищестоящим чином

В оповіданні «Дама із собачкою» деталь образно демонструє нам зміни в стані головної героїні, Ганни Сергіївни. Вона приїхала в Ялту, будучи не в змозі більше переносити обстановку свого будинку й суспільства чоловіка — людини, якого вона не любила й не поважала. Там вона познайомилася з Гуровим, якого вона сприймала як людини з іншого, кращого життя. Символом того миру, звідки намагається бігти героїня, є лорнетка. Не випадково перед тим, як полюбити Гурова, Ганна Сергіївна втрачає неї: вона готова змінити своє життя, цей початок спроби її «втечі» від чоловіка — «лакея», від безпросвітного тужливого життя в провінційному місті. Але пізніше в театрі міста С. Дмитро Гуров побачив її знову з «вульгарною лорнеткою» у руках: її спроба «втечі» не вдалася

Характер Беликова, «людини у футлярі», повністю визначається тими предметами, якими він себе оточили: всі речі в нього були впаковані в чохлах і футлярчиках. Він і сам прагнув оточити себе «оболонкою», «футляром», щоб захиститися від усього невідомого, нов і невизначеного, що приховувала в собі життя. Беликов все життя чого’те побоювався, його пугала саме життя, і щасливим він став тільки після смерті: він потрапив у футляр, з якого йому більше ніколи не треба буде виходити

Віцмундир Червякова, лорнетка Ганни Сергіївни, парасоль і калоші Беликова говорять нам про характери й психологічний стан героїв оповідань Чехова точніше й образніше, ніж цього можна було досягти за допомогою великих описів їхнього поводження, зовнішності й образа думки

У драматургії Чехова, так само як і в оповіданнях, немає ні однієї «зайвої» деталі, хоча його п’єси й здаються на перший погляд дивними, перевантаженими дріб’язками. Будь — яка репліка, авторська ремарка, крім прямого значення, служить для створення загального підтексту

Наприклад, героїня п’єси «Три сестри» Наташа вперше з’являється на сцені в червоному платті із зеленим паском. Ця деталь свідчить про повну відсутність смаку й одночасно про щиросердечні якості героїні. Величезне значеннєве навантаження деталі несуть і в п’єсі «Вишневий сад». Звук струни, що лопнула, саме перед продажем вишневого саду, стукіт сокир наприкінці п’єси важливі як для розкриття характерів персонажів, так і для розвитку дії п’єси

Чехов, великий художник слова, геніальний письменник і драматург, уважав, що якщо в п’єсі в першій дії на сцені висить рушниці, то в останній дії воно обов’язково повинне вистрілити