carskoselskij licej u poetichnomu sviti pushkina pushkin oleksandr - Шкільний Всесвіт

Першою знаменною віхою в біографії А. С. Пушкіна став Царскосельский Ліцей

Завершуючи роботу над «Євгенієм Онєгіним», передостанню — восьму — главу він відкриває вступом: міркуваннями про те, як і коли почався цей шлях, шлях поета, що осмислює долю свого покоління й з історичної, і з філософської позиції. І тоді виникають рядка:

У ті дні, коли в садах Ліцею

Я безтурботно процвітав…

Тому що все починалося Слицея.

Чому ж Ліцей став для Пушкіна поняттям святим, що визначили в ньому шість років (з 1811 по 1817), проведені на ліцейській лаві?

Царскосельский Ліцей був створений імператором Олександром I як особливий навчальний заклад, привілейоване, де вихованці не просто одержують суму знань, але й виховуються, вільно спілкуючись із учителями й наставниками. У Ліцеї всі рівні. Ніхто не сміє сварити слуг, «хоча б вони були й кріпаки люди». Скасовано тілесні покарання. Запрошено блискучих викладачів

Всі шість років у Царскосельском ліцеї вихованці провели разом, не розстаючись ні на день. Поїздки додому були заборонені: рідні відвідували синів у строго певні дні. І Ліцей став не просто рідним будинком. Він став якимось особливим миром для цих хлопчиків; миром, що живе по своїх піднесених шляхетних законах. Цей мир називався: «Ліцейська республіка». Мир «Ліцейської республіки» став для вихованців батьківщиною, батьківщиною:

Куди б нас не кинула доля,

И счастие куди б не повело,

Всі ті ж ми: нам цілий мир чужина;

Батьківщина нам — Царське Сіло

Зрозуміло, ліберальний дух, що панував у Ліцеї, сам виховував юнаків. Але крім того, там викладали ідеї Вольтера й Руссо, французьких просвітителів. Ліцеїсти вивчали найбільші утвори світової літератури, їм викладали політекономію, право природне, публічне й цивільне. Особливу роль у становленні світогляду ліцеїстів зіграв переконаний вільнодумець, молодий професор А. П. Куницын. На його лекції про «природне право», тобто про право кожної людини на волю й рівність, спеціально приїжджали майбутні декабристи: Пестель, Глинка, Оболенський, Бурцов.

Куницыну данина серця й провина!

Він створив нас, він виховав наш пломінь,

Поставлений їм наріжний камінь,

Їм чиста лампада возжена… —

Писав Пушкін в 1825 році..

У ранній ліцейській творчості Пушкіна намічені три основні лінії лірики: висока цивільна поезія, епіграматична лірика й романтичні вірші

У традиціях класичної оди написаний вірш 1815 року «Лицинию». Особливо примітні останні, заключні рядки:

Вільний Рим зріс,

А рабством погублений

У них звучить найважливіша, визначальна для всього пушкінського світогляду ідея: рабство страшно й губительно, своєю аморальністю. Це філософське тлумачення волі й рабства, безумовно, закладена А. П. Куницыным. Думка про аморальність, протиприродність рабського стану приведе десять років через два інших ліцеїстів — Пущина й Кюхельбекера — на Сенатську площу

Що стосується ранньої романтичної лірики Пушкіна, то в ній виділити якусь одну тему практично неможливо. Сам художній метод — романтизм — припускає якесь нерозривне переплетення основних тим, що існують тільки у своїй єдності. Насамперед, романтизм оспівує вільну людську особистість, що протистоїть сірій масі — юрбі. Таким чином, тема духовної, особистої волі як вищої, абсолютної цінності протистоїть домінуючої в класицизмі темі громадянського обов’язку. Зрозуміло, духовна воля припускає реалізацію особистості в любові й дружбі — головних життєвих цінностях. Тому мотиви «вільності святий», «приятельства» і любові взаємозалежні в ліцейській ліриці Пушкіна

Але ліцейський період — епоха учнівства для Пушкіна. Це час, коли він освоює ті багатства, які нагромадили російська й світова Література, освоює, щоб знайти свій шлях. Саме тому в його лірику можна розрізнити множинні впливи: Державін, Жуковський, Батюшков, Руссо, Вольтер, Хлопці, Байрон…

Крім того, у Ліцеї формується й виняткове для початку XIX століття поетична самосвідомість Пушкіна, осмислення занять поетичних, літературних як особливої справи, справи всього життя. Державін був міністром, сенатором, Дмитрієв — міністром, Карамзин — придворним історіографом, служили Жуковський, В’яземський, Батюшков, Грибоєдов. Першим професійним поетом став у Росії Пушкін. Про значимість на державному рівні своєї справи, про право поета займатися літературою й тільки нею, а не пописувати вірші або п’єси на дозвіллі вперше заговорив Пушкін на ліцейській лаві:

Рівні мені писарі, улани,

Рівні закони, ківера,

Не рвуся я грудьми в капітани

И не повзу в асессора…