Олександр Сергійович Пушкін народився 6 червня (26 травня) 1799 року в Москві в родині відставного майора Сергія Львовича Пушкіна і його дружини Надії Осипівни, уродженої Ганнібал. Крім нього, в родині були старша сестра Ольга й три молодших брати, з яких Олександр особливо любив Левка.

Пушкіни були небагаті, але дуже родовиті. Вони вели свій родовід від часів Олександра Невського й були пов’язані родинними зв’язками з багатьма відомими дворянськими прізвищами. Дідом матері Пушкіна був «арап Петра Великого», тобто негр, син можновладного князя, узятий у полон і викуплений російським посланцем у Константинополі. Останній послав арапа в подарунок Петрові І, оскільки тоді була мода на чорношкірих пажів. До кінця XVIII століття Ганнібали вже перебувають у зв’язках із найіменитішими російськими дворянськими родами.

Родина Пушкіних належала до корінного московського барства. Дядько Василь Львович був. відомим поетом, у будинку якого бували знамениті московські літератори. Однак вихованню дітей особливого значення не надавалося. Домашня освіта дала Пушкіну лише прекрасне знання французької мови й пристрасть до читання.

Досить показовою і сумною прикметою пушкінського дитинства є те, що він майже ніколи не згадував про нього, а в його творчості немає спогадів про батька і матір, хоча є про няньку Орину Родіонівну. Ю. М. Лотман писав: «У житті дворянської дитини Дім — це цілий світ, сповнений інтимної принадності, переказів, таємних спогадів, нитки від яких тягнулися все подальше життя».

У пушкінському дитинстві немає такого Дому; коли ж потреба в ньому виникла у дорослого поета, то ним став дім у Михайлівському, з яким Пушкін був інтимно пов’язаний юнацькими спогадами й роками заслання. Від цього Дому невідривний образ Орини Родіонівни:

Вот опальний домик,

Где жил я с бедной нянею моей.

Уже старушки нет — уж за стеною

Не слышу я шагов ее тяжелых,

Ни кропотливого ее дозора.

(«Вновь я посетил…»)

Дім дитинства Пушкіну замінив Ліцей. Заснований 1811 року, Ліцей був задуманий як вищий навчальний заклад для підготовки державних цивільних та військових службовців.

Тому програма навчання в Ліцеї була великою за обсягом, але не ґрунтовною. Серед викладачів були й дуже освічені, талановиті, вільнодумні люди, наприклад, професори А. П. Куніцин і А. І. Галич, але траплялися й такі, чий рівень знань не перевищував гімназійних. Пушкін мав право, закінчивши освіту, скаржитися на «недоліки проклятого свого виховання». Однак ліцеїсти першого, «пушкінського», випуску пронесли через все життя особливий «ліцейський дух», що сформувався протягом років навчання,— дух поваги до особистості, її гідності, дух честі й товариства, дружби й братерства. День відкриття Ліцею — 19 жовтня — Пушкін незмінно відзначав віршами, зверненими до друзів юності. Ліцей розташовувався у літній резиденції імператорів у Царському Селі, він займав флігель Єкатерининського палацу. Випуск ліцеїстів відбувся 9 червня 1817 року.

За час перебування в Ліцеї завязалися дружні стосунки, які залишалися міцними протягом усього життя Пушкіна,— зі. Пущиним, А. Дельвігом, В. Кюхельбекером, І. Малинов-ським.

На цей же час припадають перші спроби пера. В останній главі роману «Євгеній Онєгін», підсумовуючи свій творчий шлях, Пушкіна писав:

В те дни, когда в садах Лицея

Я безмятежно расцветал,

Читал охотно Апулея,

А Цицерона не читал,

В те дни, в таинственных долинах,

Весной, при кликах лебединих,

Близ вод, сиявших в тишине,

Являться муза стала мне.

І там же, у Ліцеї, відбулася посвята в поети. 8 січня 1815 року на перекладному екзамені зі словесності Пушкін у присутності Р. Г. Державіна прочитав свій вірш «Спогади в Царському Селі», викликавши захват у кращого поета XVIII століття:

Старик Державин нас заметил И, в гроб сходя, благословил.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *