23 - Шкільний Всесвіт

Таким чином, розглядаючи ставлення до біографії кінця ХІХ—30-х рр. ХХ ст., можна говорити про певні позитивні зру­шення. Та в реаліях, прогресивні погляди Максима Горького щодо біографії увійшли в протиріччя з практикою радянського суспільства. На загал, у кінці 20-х—на початку 30-х рр. ХХ ст. практично завершився період формування так званого «маркси­стського підходу» до художньої, історико-літературної та нау­ково-популярної біографістики, який має відлік ще з початку 20-х рр. [7]. Зрештою, серія «ЖЗЛ» не була позбавлена всіх не­доліків ідеологізованих видань (досить обмежене коло героїв – революціонери, видатні представники науки та культури, герої соціалістичного будівництва), що особливо виявилося з середи­ни 40-х років. Оцінюючи стан біографічних досліджень за період 1917—30-х рр., В. В. Баженов пише: «…як і досі, біографія слугує на загал цілям увіковічення пам’яті героїв боротьби за перемогу пролетарської революції в нашій країні» [8].

Від 1938 р. серія почала випускатися видавництвом ЦК ВЛКСМ «Молодая гвардия». Під час війни вона взагалі перес­тала виходити – аж до 1946 р. (щоправда, видавалися серії «Великі російські люди» та «Великі люди російського народу») [9]. Дискусії щодо подальшої долі серії «ЖЗЛ» продовжували­ся у 50-х і в 60-х рр. ХХ ст.. Випадковість обраних осіб, низька художня якість книжок стали улюбленою темою критики се­редини 50-х рр. У цей час, за влучним висловом І. Л. Бєлєнько-го: «…зникає будь-яка подібність теоретичної самосвідомості. Лише навколо проблеми історико-біографічного роману поде­куди спалахують суперечки, які становлять у наш час лише історіографічний інтерес» [10]. У 50-х рр. ХХ ст. точилася дискусія й навколо проблеми жанру серії (науково-популярна чи науково-художня біографія). Вона виявила протиріччя нау­ково-художньої біографії (неможливості в одному творі об’єднати факти та вигадку). Все це вимагало розширення жа-

273

Нрових меж серії, вироблення нових критеріїв добору імен, ро­зробки загально прийнятної структури видань. У цілому, було визнано приналежність біографії до сфери літератури.

Кінець 50—початок 60-х рр. ХХ ст. став періодом переосми­слення багатьох істин, проте, як не дивно, для біографічних до­сліджень це був «мертвий сезон». Лише у середині 60-х рр. ХХ ст. ситуація змінюється. Так звана «відлига» відкрила нові можливості для творчості, що відразу виявилося в усіх сферах життя. Як завжди, в періоди звільнення від ідеологічної дикта­тури у літературі, мистецтві та науці активізується інтерес до особистості, її внутрішнього світу та ролі в розвитку суспільно­го, духовного, економічного та політичного життя. В 60-ті рр. ХХ ст. редакції ставили завдання підвищення наукового, ідей­ного та художнього рівня книг серії, висувалися вимоги дотри­мання єдиних стандартів щодо наукового та довідкового апара­ту книг [9, с. 134, 136].

Підсумовуючи, можна твердити, що в 30-ті рр. людина ми­нулого цікавила як авторів біографічних творів, так і читачів «ЖЗЛ» здебільшого у зв’язку з епохою, в якій вона жила; в 50-ті рр. – у зв’язку зі справою, якою займалася, а в 60-ті (період «відлиги») – стала нарешті цікавити і тих, і інших сама по со­бі. Та в будь-який період радянської історії біографічна серія (з огляду на її потужний виховний потенціал і вплив на підроста­юче покоління) була підпорядкована, насамперед офіційній ідеології, що робило дуже вузьким коло осіб, які ставали «геро­ями» біографічних видань. Негативні тенденції, як-то: перена­сиченість екскурсами в історію галузі суспільної діяльності та подробицями історичного тла, – вимагали негайних змін у се­рії, що зайшла у глухий кут. Розглядалися варіанти можливос­ті видання матеріалів до біографій – спогадів, щоденників, ав­тобіографій, поєднання видання нарисів і монографії в одній серії, висвітлення лише однієї сторони діяльності чи періоду життя особи [1, с. 146].

У загальносоюзній серії «ЖЗЛ» українських діячів дуже мало. Вивчення довідкових видань серії (« 40 лет «ЖЗЛ» 1933— 1973» (М., 1976) і «Каталога-прейскуранта на книги серии «Жизнь замечательных людей» (М., 1990), дало змогу виявити видання, присвячені українським діячам на її сторінках упро­довж 1933—1985 рр. (див.: Додаток А). Це трохи більше 30 книг, присвячених українським письменникам, революційним і вій­ськовим діячам, діяльність яких вписувалася в межі офіційної

274

Історіографії. Тим паче, що видання присвяченні Миколі Гого­лю, Богданові Хмельницькому, Тарасові Шевченкові перевида­валися по декілька разів. Лише кілька видань присвячені дія­чам української науки (В. І. Вернадському, Є. О. Патону). Зрозу­міло, зовсім відсутні біографічні видання про борців за україн­ську незалежну державу.

Уже у час згасання «відлиги» 60-х, у 1966 р. в Україні, за прикладом «ЖЗЛ», було започатковано власну серію літерату­рних і науково-популярних біографій «Життя славетних», що з 1977 р. стала називатися «Уславлені імена». Її випускало ви­давництво «Молодь». У зверненні до читача Івана Цюпи (автор першого випуску серії «Через терни до зірок. Юрій Коцюбин­ський» (К., 1966)) було чітко визначено читацьку аудиторію, цілі та коло майбутніх «героїв». Основна аудиторія серії це, насамперед, молодь, мета видання – ознайомити читача з життєписами великих, відомих й маловідомих, напівзабутих, але не менш гідних уваги діячів українського народу – рево­люціонерів і полководців, письменників і композиторів, геть­манів і ватажків народних повстань, учених і мандрівників, винахідників і митців.