Зима — моя найулюбленіша пора року. Особливо коли вона сніжна та біла. Ми з друзями весело розважаємося на санчатах, граємося в сніжки.

Дуже гарно зображує зиму у своїй поезії «Зима» Володимир Сосюра. Він змальовує її в образі білого коня: «…б’є об землю копитами білий кінь зими ». Цей кінь «випускає хуги з білих рук…» Але місто спиняє їх силу. Для дітей вони зовсім не страшні: «Мчать з гори на санях діти…» Вірш викликає гарний і веселий настрій. Зима здається доброю і чарівною:

І куди не глянеш оком, —

біло все кругом,

де змахне зима широким

білим рукавом…

У вірші переважає білий колір. Зима уявляється холодною красунею в білій шубі. Вона поспішає, бо її час швидко мине. Прийде весна й зупинить зимового коня. Хочеться встигнути насолодитися зимовою порою до приходу весни.