biblijni obrazi v dozhovtnevij poezii mayakovskogo mayakovskij vladimir - Шкільний Всесвіт

Як це не здасться дивний і парадоксальним, чи Маяковський не частіше інших своїх сучасників звертався до образів Біблії. Багато письменників, поети, художники зверталися до біблійної тематики. Християнські мотиви, образи зі Священної книги звично асоціюються в нас із поезією символістів, акмеистов, Єсеніна, Блоку й вуж зовсім не з ім’ям В. Маяковського. Проте, підсумком його дожовтневої творчості стали поеми «Людина» і «Хмара в штанях», у яких присутні біблійні образи й мотиви

У дожовтневій поезії Маяковського біблійні образи виконують особливі функції. Їхнє використання тісно пов’язане з особливістю творчої індивідуальності поета, а зміст їх прямо залежить від контексту добутку. Навіть біографічні факти мають значення: ім’я коханій ліричного героя в поемі «Хмара в штанях» — Марія (Маяковський в Одесі познайомився з Марією Денисової й закохався в неї). Її ім’я й дав Маяковський героїні поеми. У контексті поеми воно асоціюється й з ім’ям матері Христа, а сам образ героїні контрастує з образом Діви Марії

У лірику Маяковський звертається до біблійної тематики рідше, ніж у поемах, але в лірику простежується особлива закономірність використання біблійних образів. Частіше вони зустрічаються у віршах 1912 — 1914 років, зокрема в ті з них, які розкривають внутрішній мир ліричного героя, його конфлікт із миром «жирних» і «ситих».

Маяковський часто включає у свої добутки біблійну й церковну лексику, цитати й вираження з Біблії, що стали крилатими: «молитва», «тога», «царські врата», «божий лик», «око за око» («До всьому»), «кесарево кесареві, богові богово» («Собі, улюбленому, присвячує ці рядки автор»), «розіпни, розіпни його», «хліб наш насущний даждь нам днесь» («Хмара в штанях»). Біблійні образи входять також у багато епітетів і метафори: «небо знову нудить», «голгофнику обпльованому», «міст вавилонські вежі», «відтанцює Иродиадой сонце землю». У контексті конкретних добутків всі ці образи набувають особливого сенсу. У вірші «До всьому» повторена двічі фраза «око за око» допомагає поетові передати гнів і протест героя проти миру, у якому немає місця чистої й безкорисливої любові, і улюблена жінка вимовляє як вирок слова, що пояснюють її відхід. Тому ліричний герой і заповість свою душу прийдешнім людям, а образ райського саду розкриває красу й багатство його душі:

Прийдешні люди!