arxipelagi solzhenicyna solzhenicyn oleksandr - Шкільний Всесвіт

В останні роки ми одержали можливість познайомитися з багатьма добутками, від яких вольовим рішенням комуністичних ідеологів були насильно відлучені. Нам стали доступні добутки В. Гроссмана, Г. Владимова, В. Набокова, В. Максимова, В. Войновича й багатьох інших письменників. Серед цього потоку імен і блискучих добутків виділяється ім’я А. И. Солженицына, лауреата Нобелівської премії, нині здорового класика нашої літератури

Уже публікація в 60 — х роках в «Новому світі» повести А. И. Солженицына «Один день Івана Денисовича» зробила теперішню сенсацію вобществе.

Іван Денисович — простий росіянин людина, один з багатьох, і в його долі, як у краплі води, відбилася доля багатьох мільйонів таких же жертв нелюдської тоталітарної машини радянської держави. Спочатку Солженицын дав своєї повісті назва «Гу — 854». Такий був табірний номер героя (до речі, табірний номер самого Солженицына «Гу — 282″). Уже однією назвою повести Солженицын змушував думку читача рухатися в напрямку, зворотному колективному пафосу знеособлювання

У повісті Солженицына багато трагічних подробиць табірного життя, які самому письменникові знайомі були не понаслышке. Перед читачем проходять різні герої, розвертаються різні долі, несхожі характери. Ця повість — не скарга, а спокійне й глибоко зважене зображення трагедії народу. Здоровий розум і внутрішня твердість Івана Денисовича викликають мимовільну повагу й симпатію. Ми почуваємо: на цього роботягу можна покластися й він многому може навчити

Дослідження табірної теми було продовжено А. И. Солженицыным у монументальній праці «Архіпелаг ГУЛАГ». Письменник працював над цим добутком протягом довгого років, копітко збираючи свідчення очевидців, спогаду, Документи, що проливають світло на історію виникнення й функціонування системи репресивних органів у нашій країні. У цій книзі немає; ніякого вимислу, вона базується тільки на документах, і в цьому неї сила

Прочитавши «Архіпелаг ГУЛАГ», не можна залишитися байдужим, не можна продовжувати жити як і раніше, безпомічно розводячи руками й потураючи офіційної неправди, виправдуючи власне боягузтво тим, що, мол, часи такі. Історична повість А. Солженицына — це, насамперед, заклик до нашої совісті. «Архіпелаг ГУЛАГ» — книга великого звільнення духу, пам’ятник всім жертвам, про «чистоту» яким ніяк не доспорят колишні кремлівські вершителі доль

Ні, ніколи не убожіла російська земля праведниками, людьми із загостреною совістю й почуттям людського достоїнства. Солженицын вірить у внутрішню силу російського народу. От його невелике оповідання «Матренин двір». Важка, подібна до фатального випробування доля, безпросвітне життя — от про що це оповідання. Але за трагічними обставинами знову встає непохитний характер простій росіянці жінки, сильної духом і непохитної у своєму правдошукацтві

Правда в Солженицына — це, у першу чергу, совість, прагнення будь — що — будь «жити не по лиси». Сьогодні, коли начебто б прийшла довгоочікувана воля, коли кожний одержав можливість висловлювати власну думку, цей заклик не втратив своєї актуальності