analiz virsha zhitelya pivnochi sonyachnij dikun zhitel pivnochi i v - Шкільний Всесвіт

Утопічна епопея, як сам Житель півночі назвав свій добуток — це спроба описати свої почуття, які часом так нереальні, як «калейдоскоп протиріч».

Автор часто звертається до теми смерті, але в цьому конкретному випадку смерть — це не фізичний фінал, це духовне переродження, зміна ідеалів. Результатом цього процесу стане народження «надлюдини», саме такого епітета гідний поет, якщо зміг «поховати сліди пороку».

«Сонячний дикун» — людин, що живе в повній гармонії із природою. Автор говорить про те, що не вона чи кращі ліки. Чим може лікувати сучасна наука? Ланцетом, що буває, що й «від сметри не збереже». Що пропонує людству природа? «Льдяные роси», повітря, воду й «смолу лісів без грані». Стати сонячним дикуном і прагнути автор, він же призиває всіх випливати по його шляху. Кінцевий результат — «лісовий монастир», де немає воєн, політики й плотський «м’ясний» любові

Символ природи, що детально описаний на початку добутку, починає зливатися із ще одним, божественним, образом. Уживання у вірші таких слів, як храм, монастир, гріх, вівтар, говорить про те, що Житель півночі знайшов утешенье не в розкоші й пафосі, а скоріше на самоті, побожності й вірі. До цього він ішов не один рік, адже можна стати знаменитим за короткий період часу, але свої «гріхи й роки помилок» замолювати чи прийде не все життя. От герой добутку, у якому явно видний і сам автор просить у вищої сили «улаштувати залишок життя бестревожным».

Четвертий розділ епопеї повністю присвячений науці й прогресу. Але Житель півночі зовсім не захоплюється сучасними досягненнями, він задається питанням, чи може наука вирішити головні проблеми — позбавити від смерті, «замінити жовтень квітучим травнем». Риторичні питання часто зустрічаються в даному добутку, що говорить про пафосний стиль викладу, емоційному маркері важливих тим і сюжетів

Не рідкі й голосні епітети (величний, маститий, полум’яний) у добутку. Відмітною рисою вірша став особливий стиль написання — секстина, автором якої є Житель півночі. Кожні шість рядків — це одна завершена думка, хоча й не завжди римоване закінчення рядка

Прийоми гротеску також не далекі добутку, адже навіть у самій назві «утопічна» перебільшення є чи ледве головним мотивом, основою побудови власної структури життя, так не схожої на загальноприйняту.