analiz virsha yesenina ne zhaluyu ne klichu ne plachu yesenin s a - Шкільний Всесвіт

Сергій Єсенін — це дивний, воістину народний поет. З дитинства його оточувала прекрасна природа середньої смуги. Від того й сам він напевно є частиною цієї природи, що підтверджують його вірші. Він начебто розчиняється в цій природі й говорить її мовою, але ставиться до неї з особливою любов’ю й трепетом. Його творчість заворожує й проникає вдушу.

Вірш «Не жалую, не кличу, не плачу» написано в 1921 році, тоді Сергію Єсеніну здійснилося 26 років. Зовсім ще парубок, як би міркує про прихожому й, що йде на цій землі буття. Смуток осіни охватившая поета, народжує прекрасні вірші. Богатые барвистістю, достатком дивних словосполучень і літературних зворотів

И здається, що вустами поета говорить вся природа, що Єсенін як би передає тільки — те, що хоче донести до нас природа

У своєму вірші Єсенін говорить про те, що життя йде з неймовірною швидкістю. Як би переосмислюючи все дитинство, юність і перебуваючи вже в дозрілих літах, він пише й задається питанням «Життя моя, иль ти приснилася мені?»

Як би зупинившись і задумавшись про минуле життя, Єсенін ловить себе на думці, що його серце, корячись законам природи, теж переходить у стадію дійшлої вік і зі смутком згадує про безтурботність, шалавливого, босоногого дитинства. «І країна березового ситцю не заманить шлятися босоніж.»