analiz virsha yesenina ne broditi ne m yati v kushhax bagryanix yesenin s a - Шкільний Всесвіт

Один з ранніх творів Єсеніна, присвячене втраченої любові, де численні повтори займенників створюють ефект діалогу з тої, такий улюбленої, ласкавої й ніжної. Але почуття пройшли, уже ніколи закохані не будуть бродити по тонких доріжках саду, не пролунає більше «ім’я тонке», що «стануло, як звук», тобто зникло навічно.

Згадуючи про улюблений, автор затверджує, що вона «отоснилась» йому назавжди, а це значить, що любов зникла, як назавжди зникають сни по ранку. Обраниця автора прекрасна, який тільки може бути перша любов для юнака. Про це говорять метафори, які чи вживаються не в кожному рядку: сік ягід на шкірі — яскравий здоровий рум’янець, сніп вівсяних волось — русяві коси улюбленої

У вірші використані й іншої фігури мовлення, які дозволяють повністю зануритися в розпач безмовної збіглої любові. Добуток багато синонімами, що дозволяють зрозуміти картину втрати, інверсія в деяких рядках добутку міняє звичний спосіб сприйняття, як міняється мир після розлуки

Стилістично єдиний добуток навмисне поділений автором на дві частини. Перша й друга строфа говорять про сум, що пішов назавжди любові, що була так прекрасна, але третя строфа цілком присвячена тому, що всі переживання, почуття й пориви не забуті, вони назавжди залишилися в пам’яті «у тиху годину, коли зоря на даху».

Саме безсонні ночі дають волю спогадам, коли здається, що навіть у пориві вітру чутне ім’я улюбленої й що почуття, що угаснули, як «світла таємниця» ніколи знову не стануть явними. Але остання строфа знову повертає читача в дійсність, де автор знову нагадує про те, що це все колишнє, що назавжди перестало бути реальним

Саме кільцева композиція вірша, тобто повтор першої й останньої строф, говорять про те, що можливо в житті знову будуть радісні моменти, адже все взаємозалежно, і кінець однієї події неминуче є початком іншого

У добутку досить часто зустрічаються досить загальні епітети, що говорить про досить загальне подання про кохану, у той же час перша любов зовсім не позбавлена й таких індивідуальних рис, як «сніп волось» і «запах меду від безневинних рук». Досить часті вживання епітетів природних явищ: пісня вітру, рожевий захід. Ці порівняння дають повну картину того, що любов — це вище почуття, така ж величне, як сама природа