analiz virsha pushkina ya vas lyubiv lyubov shhe buti mozhe pushkin a z - Шкільний Всесвіт

Любов і дружба як високі, ідеальні почуття, виспівувалися багатьма поетами в усі століття й часи починаючи з ліриків античності. З віршів про любов, що пронизує століття, можна скласти своєрідну енциклопедію людського серця

Значною частиною в неї ввійде російська любовна лірика. І в ній ми знаходимо багато добутків, породжені «дивовижною миттю» — зустріччю з реальною жінкою. Адресати лірики російських поетів стали для нас невіддільні від їхньої творчості, вони заслужили нашу подяку за те, що були натхненницями великих рядків любові

Якщо ми звернемося до лірики, то побачимо, що любов займає в його творчості важливе місце. Подібно бальзаму, любовна лірика виліковувала поранену душу поета, ставала ангелом — утішником, рятуючи від мари, воскрешаючи душу й заспокоюючи серце

Вірш «Я вас любив…» було написано в 1829 році. Воно присвячено блискучій красуні того часу Кароліні Собаньской. Їй же були присвячені й іншого вірша. Уперше Пушкін і Собаньская зустрілися в Києві в 1821 році. Вона була старше Пушкіна на шість років, потім вони побачилися через два роки. Поет був жагуче закоханий у неї, але Кароліна грала його почуттями. Це була фатальна світська левиця, що доводила своєю грою Пушкіна до розпачу. Пройшли роки. Поет намагався заглушити гіркота нерозділеного почуття радістю взаємної любові. Дивовижною миттю промайнула перед ним чарівна А. Керн. Були в його життя й інші захоплення, але нова зустріч із Кароліною в Петербурзі в 1829 році показала, наскільки глибок і безмовної була любов Пушкіна

Вірш «Я вас любив…» — це маленька повість про нерозділену любов. Воно вражає нас шляхетністю й справжньою людяністю почуттів. Нерозділена любов поета позбавлена всякого егоїзму:

Я вас любив: любов ще, бути може,

У душі моєї згасла не зовсім;

Але нехай вона вас більше не тривожить;

Я не хочу засмучувати вас чимсь

Про щирі й глибокі почуття написані два послання в 1829 році

У листах до Кароліни поет зізнається, що випробував всю її владу над собою, більше того — зобов’язаний їй тим, що пізнав всі здригання й борошна любові, і донині випробовує перед нею острах, що не може перебороти, і благає про дружбу, який він жадає, точно жебрак, що вымаливает скиба

Усвідомлюючи, що прохання його дуже банальне, він проте продовжує молити: «мені необхідна ваша близькість», «моє життя невіддільне від вашої».

Ліричний герой у цьому вірші — людин шляхетний, самовідданий, готовий залишити улюблену жінку. Тому вірш пронизаний почуттям величезної любові в минулому й стриманим, дбайливим відношенням до улюбленої жінки в сьогоденні. Він по — справжньому любить цю жінку, піклується про неї, не хоче тривожити й засмучувати її своїми визнаннями, бажає, щоб любов до неї її майбутнього обранця була така ж щира й ніжної, як любов поета

Я вас любив безмовно, безнадійно,

Те боязкістю, то ревнощами млоїмо;

Я вас любив так искренно, так ніжно,

Як дай вам бог улюбленої бути іншим

Вірш «Я вас любив…» написано у формі послання. Воно невелико по своєму обсязі. Жанр ліричного вірша жадає від поета стислості, спричиняється компактність і в той же час ємність у способах передачі думки, особливі образотворчі засоби, підвищений точність слова

Для передачі глибини свого почуття Пушкін використовує такі слова, як: безмовно, безнадійно, искренно, ніжно.

Вірш написаний двусложным розміром — ямбом, рима перехресна (1 — 3 рядок, 2 — 4 рядок). З образотворчих засобів у вірші використовується метафора «любов згасла».

Лірика, що оспівала любов до жінки, тісно пов’язана із загальнолюдською культурою. Прилучаючись до високої культури почуттів через творчість наших великих поетів, пізнаючи приклади їхніх серцевих переживань, ми вчимося щиросердечній тонкості й чуйності, здатності переживати