analiz virsha pushkina voli sivach pustelnij pushkin a z - Шкільний Всесвіт

В 1823 році А. С.Пушкін переживає глибоку депресію. Поетом опановує стан духовного занепаду й песимізму, що відбивається в його віршах, зокрема в добутку «Волі сівач пустельний…». Поет виражає своє розчарування й недовіру до політичної пропаганди, не здатної розбудити «мирні народи».

Для Пушкіна головною метою в житті була воля. І поет почував себе людиною, що сіяє волю. Але він був зачинателем пустельн і самотнім, і «вийшов занадто рано», коли народ не був ще готовий до змін, а на заклик до волі ніхто не відгукнувся

Страшний сумнів охопив поета: а чи потрібний взагалі народу дарунок волі, може бути, йому спокійніше в рабстві? Автор порівнює народ із чередою, сліпим і покірним, котре треба за пастухом, за своїм правителем. Ліричний герой втрачає надію розбудити їх «честь кличемо», головним чином, йому не надається можливості зробити це зараз. Люди приречені, тому що вибрали свою долю й вони залишаться «мирним народом», не готовим до нововведень і перетворень. І поки вони будуть слухняно підкорятися цареві, поки не захочуть змін, насіння волі не проросте. А виходить, поет тільки втрачає «час, благі наміри й праці…».

За змістом вірш розділяється на дві частини. У першій говориться про сівача, її тон — піднесений, чому сприяє вживання євангельської образності («живлюще насіння», «сівач»). Друга присвячена «мирним народам», тут різко міняється тон ліричного героя, він виражає гнівне викриття, де «мирні народи» порівнює зі слухняною чередою. У даному вірші Пушкін використовував сюжет про сівача з євангельської притчі

За допомогою знаменитої притчі автор по — новому вирішує традиційну тему пророка в зіткненні з народом. «Волі сівач пустельний» — це поет, а слово символізує «живлюще насіння», що і сіяє ліричний герой. Політичні вірші й радикальні дії ознаменували життя поета. У підсумку він розуміє, що всі понапрасну й ніякий заклик до волі не розбудить «мирні народи».