analiz virsha pushkina poet pushkin a z - Шкільний Всесвіт

Вірш «Поет» було написано Пушкіним в 1827 році, уже тоді він почав замислюватися про значення свого таланта, над його змістом. Тема поезії й долі поета проходити крізь всю творчість Пушкіна

У вірші автор малює образ поета як якоїсь неземної істоти, він відмінний від всіх інших людей і так унікальним його зробив, безумовно, талант. Однак поет не може творити по своєму бажанню, він лише маріонетка в руках богів, і чекати натхнення — це його місія

Існування поета у світі звичайних людей — це окови, що заважають його душі пурхати, а Музі будити його почуття, поет прагнути розфарбувати сіре життя людей у кольорові фарби. Однак талант може не дійти до адресата, у суєті він може загинути, як зірваний дарма квітка. Відносини поета й суспільства завжди турбували Пушкіна, і в цьому вірші також стає це питання

Вся перша частина вірша написана в мінорному настрої, автор оповідає про життя поета без натхнення. Без творчості життя співака даремне, воно нудно й позбавлена змісту, вторять цьому настрою епітети, які використовував Пушкіна: «суєтне світло», «хладный сон». Під гнітом повсякденних проблем поет ризикує загинути у звичайному житті

Зовсім протилежна по складу й змісту друга частина вірша — період творчості в житті поета. Які епітети підібрав Пушкін: «божественне дієслово», «горда голова». Саме в такі моменти ніщо не може зупинити політ думки поета, ніщо не зломить його велику силу, він піднімається над усіма людьми

У такий час усе відсувається на другий план, увесь світ навколо перестає існувати, стираються границі, а поет залишається наодинці зі своєю творчістю. Саме це, на думку самого Пушкіна, є щирим щастям для поета

Пушкін показує поета у двох іпостасях: у повсякденному житті й у творчості. Він говорить, що поета не можна судити лише по його повсякденних учинках, адже він не такий, як усе. Талант для поета — це й дарунок, і хрест, адже без поезії ця людина жити вже не може, він по іншому бачить мир, та й суспільство дивиться не його інакше. Наприкінці вірша Пушкін порівнює поета у творчості з орлом, що пробудився, таким же гордим, незалежним

Поет шукає єднання із природою, тому закінчується вірш словами про широкошумных діброви, цим автор торкається споконвічної теми єднання й гармонії людини сприродой.